Леву Гордійовичу не щастить

Лев Гордійович Домбровський сидів у своєму робочому кабінеті і нервово курив. Він навіть не відкрив вікно для провітрювання і кабінет заповнився їдким димом від його чотирьох викурених під ряд сигарет. Не гоже було так чинити завідувачу відділення, але він був не на жарт злий та роздратований. Його жертва, його піддослідна втекла! Ні! Її викрали прямо з під його носа! І хто? Той, кому він довіряв! Той, кого він збирався найближчим часом посвятити у свої справи, відкрити завісу таємниць, свою душу і тонну власних знань у області медицини, психіатрії, душі та снів людини. А також про його титанічну працю у сфері надзвичайного та магічного. Максим Ігорович... Як він міг так з ним учинити?

- Як же я міг так прорахуватися? - бурмотів Лев затягуючись білим димом.

Він ніколи не помилявся в людях, але ось промах! Його обкрутив навколо пальця якийсь там медбрат! Та все таки добре, що Максим проявив свою невірність раніше, аніж дізнався таємниці Лева Гордійовича. Пролунав дзвінок на мобільному і Лев здригнувся від неочікуваного звуку.

- Так, я слухаю, - нервово промовив Лев.

- Як ваші справи лікарю? - промовив чужий чоловічий голос у слухавці.

- Хто це!? Представтесь будь ласка.

- Я думаю у цьому немає потреби. До відкриття порталу ще вісім днів і Братство цікавиться вашими справами. У вас все готово?

- Так, так! Все майже готово. Залишилось кілька приготувань і все буде готово, - пробурмотів заввідділенням.

- Ми покладаємо на вас усі надії і чекаємо, що ви нас не підведете. До зустрічі.

- До поба... - запнувся Лев, бо почув короткі гудки у телефоні.

Він не тямив себе зі злості від того що його так обманули: якась соплива дівка і простак - медбрат.

Лев Гордійович вів подвійне життя і прекрасно ужився у дві ролі. З одного боку - роль зразкового сім'янина, чоловіка та батька двох доньок. Дружина та діти навіть не підозрювали з ким вони живуть. Вони думали, що їхній тато - прославлений і шанований лікар -анестезіолог, завідувач реанімаційного відділення, кандидат медичних наук. Він побудував для сім'ї дім, кожній доньці купив по квартирі, дружина купалася в багатстві та ніколи не мала ні в чому потреби. Проте вона майже ніколи не бачила чоловіка вдома. І навіть вночі він рідко бував з нею. Така в нього була робота. З роками вона звикла до цього і чоловічу увагу отримувала від коханців. Її це влаштовувало. Його теж. Він здогадувався про коханців, але нічого не робив для виправлення ситуації. Йому подобалось те, що вона не влаштовує сцен ревнощів, сварок, не висловлює підозр, а живе своїм власним інтимним життям. У них завжди них був секс тоді, коли він хотів. Лев Гордійович був на висоті і це створювало ілюзію безпроблемних ідеальних стосунків. Дружина мала свій власний салон краси. Працювала вона лише заради власного задоволення, адже грошей їй не бракувало. Доньки теж мали достатньо фінансів, для того, щоб жити на широку ногу. Вони вчилися у модних вищих закладах. Свої квартири дівчата здавали, а самі жили у батьківському будинку.

З іншого боку Домбровський був енергетичним вампіром та серійним убивцею. Про його темну натуру знали лише такі самі убивці та вампіри з його клану. У нього був інший дім, записаний на ім'я Василя Петровича Цупрука. Він мав інший паспорт та документи на вищевказане ім'я. Дім був з кухнею, спальнею, лабораторією, операційною, гримерною, гардеробною та підвалом, у якому він ховав різні книги, свої власні папери, роботи, глибокі аналізи дослідів та спостережень за людьми та їхніми снами, хірургічні інструменти, медикаменти та препарати, які він сам винайшов та протестував на людях. А також у великому лежали заморожені тіла декількох людей. Інші тіла, які Домбровський викинув після невдалих експериментів, час від часу знаходила поліція в околицях міста. Лев Гордійович навмисне не вбивав, лише декількох, які йому набридли. Люди самі вмирали, не витримуючи його жахливих експериментів. А ті, кому вдалося вижити, закінчували життя самогубством, бо їхня психіка не витримувала дослідів, проведених над їхнім тілом та душею, та життя у клітках в підвалі маніяка.

Коли він учився в медичному інституті, йому запропонували вступити у Братство Чорного Порталу. Іншими словами у клан вампірів, які черпали силу та енергію зі снів людей. Його викладач з анатомії помітив у ньому потенціал, особливу зацікавленість снами та тілом людини. Знань у цій сфері у Лева було достатньо. Окрім цього викладач помітив у очах молодого студента певну ненормальність, якісь звірячі відблиски та жагу вічного життя, бажання отримувати чужу енергію, владу над життям та смертю інших людей. Його ім'я дуже підходило йому - ЛЕВ! Мужній, дикий, хижий, владний, кровожерливий звір. Саме така людина потрібна була для їхнього Братства на роль одного з лідерів. Лева запросили на першу зустріч і він погодився прийти. Про те, чи вступати йому у Братство він довго не думав - дав згоду одразу. Він надто захопився їхніми ідеями та діяннями. Лідерів у Братстві на той момент було п'ятеро. Один із них загинув у сутичці з Братством Світлого Порталу і їм потрібен був новий лідер. Лев повинен був пройти шестимісячну підготовку перед обрядом посвячення у цей клан, а потім ще п’ять років бути простим членом Братства, перед тим, як його утвердили на роль лідера.

У 32 роки він здобув честь та став одним із шести головних вампірів Братства і за двадцять років він ніколи нікого не підводив, у нього все завжди вдавалося. Братство жило, процвітало і розширювалось все більше з кожним роком, усі ним гордилися і ставили в приклад.

Але... цього разу він десь прорахувався! Удача перестала йому посміхатись.

- Це все вони, кляті борці за вільні сни... Світле Братство! Тьфу! Навіть назва у них гидка - С-В-І-Т-Л-Е Б-Р-А-Т-С-Т-В-О... Останнім часом вони принесли чималу шкоду нам... Ну нічого, ми з ними ще поквитаємося! - зі злістю розмовляв він сам із собою.

Він кинув недопалок в попільничку і схопився за мобільний.

- Альо, Стас! Неси свій зад у мій кабінет і швидше! - горланив заввідділенням у трубку.