Ретро-Львів

“I don’t wanna lose you.

I don’t even wanna say “goodbye”.

Oh no!

I just wanna hold on

To this true love, true love…”

Tina Turner “I don’t wanna lose you”

Я відкрила очі і побачила, що сиджу у кафе за столиком. Моя нова реальність? Сон? Міраж?

Кафе було оформлене в ретро-стилі з елементами рок-н-ролу – дивовижне поєднання двох стилів, які тісно переплітаються і створюють неповторну атмосферу. В повітрі лунав звучний хіт, і, якщо я не помиляюсь, це була Тіна Тернер, чия музика ідеально підходила до цього місця. Просторі, світлі приміщення кафе заповнювали великі вікна, через які проникало м'яке сонячне світло.

У середині стояли круглі білі столики на дві та чотири особи, оточені стільцями ніжно-білого і рожевого кольору, що надавали затишку та легкості. Біля вікон і вздовж стін розташовувались довгі бордові дивани, на яких було зручно сидіти, споглядаючи навколо. Дивани були оббиті матеріалом, схожим на шкіру, що створювало відчуття розкоші та комфорту. Саме за одним із таких столиків я сиділа, уважно розглядаючи атмосферу цього незвичайного кафе. І, звісно, на завершення, як шикарний акцент інтер'єру, стояв розкішний ретро-кадилак чорного кольору, що додавав нотки елегантності і старовинного шарму цьому дивовижному місцю.

Барна стійка в кафе була типова для такого стилю – зручна і стильна, з високими стільцями для тих, хто любить сидіти прямо за нею, насолоджуючись атмосферою. Білі стіни були прикрашені червоними та синіми лініями, ромбами і колами, які створювали унікальний візерунок, додаючи приміщенню динаміки. На стінах висіли картини та фотографії легендарних зірок, що залишили слід в історії: Елвіс Преслі, Мерлін Монро, Дженіс Джоплін, Донна Саммер і багато інших. Посуд і дрібниці, якими було нафаршироване кафе, також відповідали ретро-стилю, даруючи відчуття справжнього подорожі в минуле.

На підлозі лежала велика квадратна плитка червоного та чорного кольору, викладена в шаховому порядку, що додавало приміщенню елегантності. Стеля була сріблястого кольору, блискуча, немов метал, з вінтажними лампами, що висіли на ній і створювали м’яке освітлення. Все було підібрано до найдрібніших деталей, створюючи враження, що ти потрапив у справжній рай рок-н-ролу.

У кафе не було багато відпочиваючих, атмосфера була спокійною і затишною. Офіціанток було чотири чи п’ять, а барменів – двоє, що швидко обслуговували гостей. З вікон відкривався чудовий вигляд на вулицю, яка також зберігала ретро атмосферу. Машини, трамваї та люди у вінтажному одязі – усе це створювало неповторний шарм того часу.

Досхочу надивившися на цю всю атмосферу, я помітила що я теж одягнена у стилі ретро. Я пішла у вбиральню, шукаючи велике дзеркало, в якому я хотіла краще себе роздивитися. На мені було коротке рожеве платтячко в чорний маленький горошок, зверху було чотири гудзики та рожеве мереживо навколо шиї. Зачіска була короткою. «Недбалі ретро-хвилі» - я б так назвала свій образ. Туфлі на ногах були типово-вінтажними, чорного кольору. Сумочка теж була чорною і маленькою. Загалом, мене мій вигляд задовольнив і я захотіла перекусити. Повернувшися за свій столик, я перевірила гаманець. Він був тісно набитий українськими гривнями. У меню теж було написано українською: «Бургери, курячі нагетси, картопля фрі, піца у стилі 50-х, бутерброди, американські панкейки, молочні коктейлі, газовані напої, соки, кава, содова, фруктове желе, морозиво...». Підійшла офіціантка і заговорила українською:

- Доброго дня! Ласкаво просимо до нашого кафе. Чим можу допомогти?

- Вітаю! Дякую. Я хотіла б замовити щось смачне на обід. Що ви порекомендуєте?

- Ми спеціалізуємося на класичних американських стравах. Якщо хочете щось ситне, раджу спробувати наші бургери або курячі нагетси з картоплею фрі. Також у нас є чудові молочні коктейлі - ванільний і шоколадний.

- О, я обожнюю молочні коктейлі! Я виберу шоколадний. А з їжі я спробую бургер з яловичиною, будь ласка.

- Чудовий вибір! Бургер з яловичиною - це наш хіт. Вам до нього ще додати картоплю фрі чи салат?

- Додайте картоплю фрі, будь ласка. А ще, я б хотіла води без газу.

- Зрозуміло, все буде готово. Я вам все принесу через кілька хвилин. Якщо виникнуть ще якісь побажання, не соромтеся звертатися.

- Дякую, я почекаю.

Поки я чекала замовлення, то помітила гарного хлопця за столиком навпроти. Він, здається, помітив мене ще раніше, бо інколи посміхався, коли ми зустрічались поглядами. Мені принесли замовлення і тут він раптом пересів до мене за столик.

- Привіт! Можна скласти Вам компанію?

- Привіт! Так, звичайно.

- Мене звати Макс. А Вас?

- А я - Віта, повне ім'я Віталіна. Приємно познайомитись.

- Мені теж! А що Ви тут робите? Я тут часто буваю, але раніше вас не помічав.

- Хотіла б і я знати, де я і що я тут роблю, - відказала я з сумом.

- Як це???

- Ой, зі мною щось коїться. Якщо почну розповідати, то Ви подумаєте що я божевільна. Тому я краще не буду.

- Ні, Ви мусите мені все розповісти! Можливо я чимось допоможу? Доречі, чи можна мені пересісти за ваш столик? І... може ми будемо на «ти»?

- Авжеж!

Макс був приблизно мого ж віку, тому спілкуватись на «ти» - це було б нормально. Поки він переносив свою їжу та особисті речі, я трішки скуштувала картоплі фрі і зрозуміла, на скільки була голодною!

- Ну все, я тут і готовий слухати! - сказав він підбадьорюючи мене до розмови.

Я вирішила зі старту не розповідати усього того, що зі мною відбулося. Натомість спитала його що це за місто і чому тут усе в ретро-стилі? Він розповів, що тут усе так і є з моменту його народження. Було видно, що він відверто не розуміє, про що йдеться. Найдивнішим для мене було те, що місто це називалося Львів! Я знала Львів, але він зовсім не такий!

Поки ми спілкувалися, то встигли поїсти і я попросила офіціантку принести нам рахунки. Він, як справжній джентльмен, заплатив за мене, хоча я довго опиралася. Потім він запропонував мені прогулятися містом. І я зрозуміла, що це саме те, що я хотіла -прогулянка з людиною, яка добре орієнтується в ретро-Львові, з його історією і атмосферою.