Розділ 4

Ми йшли через Глейд — або, як вони його називали, Фортецю. Кожен крок віддавався гулом у моїх грудях. Я намагалася триматися впевнено, але кожна клітина мого тіла протестувала проти цього середньовічного абсурду.

«Тереза», — промайнула думка, поки я ковзала поглядом по дерев’яних будівлях. У книзі вона була ключем, але також була зрадницею. Вона вже прибула. Від цієї думки ставало моторошно. Зрада — це те, що я не могла собі дозволити. Моя місія була іншою: врятувати їх усіх, навіть якщо ціною цього стане моя пам’ять про Настю і мій рідний світ.

— Сюди, — Томас легенько підштовхнув мене до великого кам’яного будинку, що стояв у центрі Глейду.

Всередині було прохолодно і пахло сушеними травами. За столом сидів Албі. Він виглядав як справжній лідер — спокійний, із важким поглядом людини, яка бачила занадто багато смертей.

— Новачок, — промовив він, підводячись. Його голос був низьким, оксамитовим. Він не дивився на мене з презирством, як Галлі. У його очах я побачила щиру турботу. — Я Албі. Ласкаво просимо до Фортеці.

Він зробив пас рукою, і над столом з нізвідки з’явилася куля чистої, прозорої води. Вона зависла в повітрі, переливаючись, наче жива, а потім плавно розтеклася в склянку. Я ледь не скрикнула з подиву — це була не просто ілюзія, це була чиста енергія стихії. Магія.

— Магія тут — це життя, — сказав Албі, спостерігаючи за моєю реакцією. — Ми всі тут носії крихт сили, які дозволяють нам виживати. Кожен з нас має свою приховану магію, і ти з часом відкриєш свою. Не хвилюйся, що зараз ти нічого не пам’ятаєш. Ім’я прийде, сила прокинеться. Це лише питання часу.

Я опустила очі, прикушуючи губу. «Якби ти знав, Албі, що я знаю про тебе все», — подумала я, вдаючи щире здивування.

— Ви сказали, що ми тут зачинені, — тихо промовила я. — Але чому? Хто нас сюди закинув?

Албі підійшов до вікна, за яким виднілися величезні руни, що світилися на стінах.

— Культ Темного Сонця. Вони називають себе "Хранителями Порядку", але насправді — вони лише пожирачі душ. Вони приносять нас у жертву, щоб підживлювати власну магію. Ми — їхній живий ресурс, замкнений у цьому проклятому лабіринті, де кожен поворот зміщується завдяки їхнім чарам. Руни, які ти бачиш — це наш єдиний шанс. Ми з братами об’єднали нашу кровну магію, щоб створити щит. Він тримає монстрів поза межами Фортеці, але ми не знаємо, як довго це триватиме.

Він повернувся до мене, серйозний і зосереджений.

— Ми шукаємо вихід. Лабіринт плутає нас, магія Культу замикає проходи, але десь там є шлях на волю. Щоб вижити, ти маєш працювати. У нас є розклади: городники, будівельники, кухарі, медики, копачі, прибиральники... або бігуни — ті, хто виходить за межі рун, щоб вивчати Лабіринт.

Я відчула, як моє серце пришвидшило ритм.

— Я хочу бути Бігуном, — випалила я.

Томас, який мовчки стояв поруч, ледь не поперхнувся повітрям.

— Ти з глузду з’їхала? Бігуни — це не про прогулянки на свіжому повітрі. Там смерть на кожному кроці, там монстри, яких не бере звичайна зброя.

— Я хочу бути там, де є надія на вихід, — твердо відповіла я, зустрічаючись поглядом з Албі.

Він довго вивчав мене, наче намагаючись прочитати саму душу.

— Ти вперта, — нарешті посміхнувся він. — Добре. Поки що почни з помічників на кухні. Подивимося, чи витримаєш ти хоча б день без істерик, а там вирішимо, чи є в тобі достатньо вогню для бігу.

Коли ми вийшли, я відчула на собі погляд Томаса. Він був заінтригований. Але моя увага була прикута до стін. Я бачила, як руни мерехтіли — вони потребували підживлення. Моя магія, прихована в кулоні, реагувала на них, наче магніт.

Культ Темного Сонця. Вони граються з нами, як з пішаками в грі. Але вони припустилися помилки. Вони привели в цей світ дівчину, яка не просто знає сценарій — вона має силу, що може розірвати це коло.

«Настю, — прошепотіла я подумки, відчуваючи, як спогад про її обличчя починає тьмяніти під впливом енергії, що я вже встигла виплеснути. — Я зроблю це. Я витягну їх звідси. І повернусь назад.. Сподіваюсь».

Я дивилася на ворота, знаючи: за ними ховається справжнє жахіття, перед яким меркнуть будь-які Грівери. І цієї ночі я збираюся зробити свій перший крок у темряву.