Розділ 37

Важкі двері опочивальні нарешті зачинилися, і світ із його протоколами, тисячами облич та нескінченними клятвами залишився зовні. Ми з Мінхо, не маючи сил навіть зняти взуття, просто впали на ліжко.

Ми лежали в напівтемряві, і єдиним, що нас з’єднувало, був наш ментальний зв’язок. Мінхо «мурчав» у моїй голові — це було низьке, вібруюче відчуття тепла, наче великий хижак нарешті повернувся до свого лігва.

«Моя Марі... найпрекрасніша... відпочивай...» — його думки були солодкими і тягучими.

Він повільно підвівся, важко дихаючи, і розвернув мене спиною. Його пальці, трохи тремтливі від утоми, почали розшнуровувати мій корсет. Коли жорсткий каркас нарешті відпустив моє тіло, я полегшено видихнула, але на шкірі залишилися багряні сліди від кісточок та вм’ятини, що пекли під його дотиком. Він обережно провів долонею по моїй спині, намагаючись заспокоїти роздратовану шкіру, і цей випадковий жест став початком мого внутрішнього катування.

Я відчула, як усередині мене прокидається голодна, гаряча хвиля. Тіло, попри втому, вимагало розрядки. Але я бачила, які темні кола під очима у Мінхо. Я хотіла, щоб він просто поспав.

Я вмостилася поруч, заплющила очі й чекала. Через десять хвилин його дихання стало глибоким і рівним. Він заснув.

Тихо, намагаючись не ворушити важку ковдру, я ковзнула рукою під поділ нічної сорочки. Кожен рух здавався занадто гучним у цій тиші. Мої пальці знайшли те гаряче, пульсуюче місце між стегнами, яке так відчайдушно вимагало уваги. Я закусило губу, щоб не видати жодного звуку, і заплющила очі, уявляючи дотики Мінхо.

Ритм ставав швидшим, дихання переривчастим... і раптом я відчула, як матрац позаду мене прогнувся.

Гаряча, сильна рука владно накрила мою руку, зупиняючи її. Я завмерла, серце ледь не вистрибнуло з грудей.

— І ти думала, що я зможу спати, коли ти так... мучишся? — його голос був низьким, хрипким від сну і раптового збудження.

Мінхо притиснувся до моєї спини, обіймаючи мене ззаду. Його тіло було наче розпечена піч. Він перехопив ініціативу, прибираючи мою руку і замінюючи її своєю широкою долонею. Його довгі пальці впевнено і водночас ніжно почали рухатися, саме так, як я цього хотіла.

Він не просто торкався — він заповнив мій розум через зв'язок образами того, що він хоче зі мною зробити.

Його вільна рука стиснула моє стегно, притягуючи мої сідниці впритул до його паху, де я чітко відчула, що він зовсім не втомлений. Його губи знайшли чутливе місце за моїм вухом, він почав залишати там вологі поцілунки, від яких по хребту розбігалися іскри.

 Коли він додав ритму, я більше не могла стримуватися. Я відкинула голову йому на плече, тихо стогнучи в порожнечу кімнати. Мої фіолетові іскри спалахнули на кінчиках пальців, висвітлюючи наші сплетені тіла на мить.

Мінхо різко перевернув мене на спину, нависаючи зверху. У його очах танцювали тіні — дикі й жадібні.

— Ти — моя Королева, Марі, — прошепотів він, вплітаючи свої пальці в мої. — І твій обов'язок — приймати все, що я готовий тобі дати. Навіть якщо ми обоє впадемо без сил через хвилину.

Він увійшов у мене одним потужним поштовхом, вибиваючи з мене останній подих. Втома остаточно розчинилася в чистому адреналіні та любові. Кожен рух був наче клятва — міцніша за ті, що ми давали на площі. Наші тіла рухалися в ідеальному резонансі, поки ми не вибухнули одночасно, наповнюючи кімнату сяйвом магії та хрипкими вигуками задоволення.

Ми заснули лише під ранок, переплетені так міцно, що неможливо було розрізнити, де закінчуються мої іскри і починаються його тіні.