Розділ 34

Спостерігати за тим, як Настя стає частиною нашої великої глейдівської родини, було справжнім задоволенням. Вона не мала магії, не вміла закликати тіні чи керувати світлом, але в неї була інша суперсила — її характер, гострий розум і неймовірна харизма, перед якими не встояли навіть найсуворіші воїни.

Їхні стосунки з Мінхо стали для мене найбільшим сюрпризом. Я очікувала, що вони будуть просто ладнати, але вони перетворилися на справжній «кошмар» для оточуючих — у найкращому сенсі цього слова. Вони стали як рідні брат і сестра, які постійно підтрунюють одне над одним.

Мінхо, який раніше був зосереджений лише на мені та справах замку, тепер міг годинами сперечатися з Настею про те, чий світ крутіший. Я часто бачила їх на тренувальному майданчику: Мінхо вчив її базовим прийомам самооборони, а вона у відповідь вчила його нових сленгових слів.

Мінхо жартома куйовдить її волосся, а вона у відповідь показує йому «фак» і намагається поставити підніжку. Вони сміялися так гучно, що це було чути в іншій вежі.

Інколи я відчувала легкий укол ревнощів — «по-доброму», звісно. Дивитися, як мій чоловік і моя найкраща подруга мають свої власні секрети та жарти, було трохи незвично. Але коли Мінхо ввечері притягував мене до себе і шепотів: «Твоя подруга — справжня заноза в задниці, точно як ти», я розуміла, що він просто прийняв її у своє серце як рідну.

Але справжнє шоу починалося тоді, коли в одному просторі опинялися Настя та Галлі. Це було щось неймовірне. Галлі — суворий, непохитний, чоловік, який сперечався з Албі й Томасом до хрипоти, — раптом зустрів свою гідну суперницю.

Їхня хімія була вибуховою: вони постійно сперечалися. Настя лізла в його креслення, радила, як краще облаштувати «зону відпочинку» (як вона це називала), і критикувала його за надмірну серйозність.

Одного разу натрапила на сцену, коли я і Мінхо ішли коридором.

Галлі стоїть посеред двору, розлючений, тримаючи в руках молоток.

— Настю, я сказав: ця стіна має бути тут! Це питання безпеки!

Настя, вперши руки в боки і дивлячись на нього знизу вгору (хоча він був вдвічі більший за неї).

— Галлі, ти будуєш замок, а не в'язницю. Тут має бути вікно, щоб було видно захід сонця. І не сперечайся зі мною, бо я покажу тобі «фак» і піду скаржитися Королеві!

Хлопці — Ньют і Томас — зазвичай завмирали в цей момент, чекаючи, коли Галлі вибухне. Але відбувалося щось магічне. Галлі дивився на неї кілька секунд, стиснувши зуби так, що на щелепах грали жовна, а потім... просто зітхав.

— Добре. Буде тобі вікно. Але якщо від нього буде протяг — ти сама його затикатимеш, — бурчав він, але ми всі бачили, як пом’якшувався його погляд.

Галлі завжди їй поступався. ЗАВЖДИ. Він міг гарчати на всіх навколо, але якщо Настя просила його зробити якусь «дурницю» (на кшталт гойдалки в саду або спеціальної підставки для її дзеркала), він йшов і робив це. Він робив це з незадоволеним виглядом, але з неймовірною ретельністю.

Одного разу я помітила, як Настя, після чергової суперечки, просто підійшла до нього і витерла сажу з його щоки. Галлі завмер на місці, наче його вдарило блискавкою. Він не відсторонився. Він просто дивився на неї з таким виразом обличчя, ніби вона була найскладнішою і найпрекраснішою спорудою, яку він коли-небудь бачив.

Я підморгнула Мінхо, який теж спостерігав за цією сценою.

— Здається, наш Галлі знайшов свого «грівера», якого не може перемогти, — прошепотіла я.

— Скоріше, він знайшов ту, заради якої готовий перебудувати весь світ, — відповів Мінхо, обіймаючи мене.

Цього разу момент був феєричним. Це був один із тих моментів, які варті всієї королівської скарбниці. Ми з Мінхо повільно прогулювалися східним крилом, коли наш зв’язок підказав: попереду щось цікаве. Я відчула знайомі вібрації впертості Насті та... приглушене, гаряче хвилювання Галлі.

Я миттєво зреагувала. Одним рухом пальців я сплела навколо нас із Мінхо кокон невидимості — суміш мого світла і його тіней. А щоб перегляд був максимально комфортним, я ледь помітним пасом магії матеріалізувала в руках велику миску теплого, соленого попкорну.

— Марі, серйозно? — прошепотів Мінхо мені прямо у вухо, але я бачила, як його очі весело блиснули, а рука вже сама тягнулася до миски.

— Тс-с! — шикнула я. — Це краще за будь-який Netflix. Дивись.

Ми завмерли в тіні масивних стелажів. Настя стояла на самому верху хиткої дерев’яної драбини, намагаючись дістати якийсь запилений фоліант із верхньої полиці. Вона закусила губу від напруження, а її сукня трохи задерлася, відкриваючи щиколотки.

Галлі стояв за два стелажі від неї. Він не виходив, не пропонував допомоги — він просто дивився. В його погляді не було звичайної грубості. Там було щось схоже на благоговіння. Але раптом Настя невдало перехопила книгу, драбина хитнулася, і вона з коротким зойком полетіла вниз.

Я смикнулася вперед, готова вигукнути закляття левітації, але залізна хватка Мінхо на моєму плечі зупинила мене. Він мовчки вказав підборіддям на Галлі.

І тут сталося те, чого я не очікувала. Галлі різко викинув руки вперед. Його магія вогню, зазвичай руйнівна і несамовита, зараз поводилася інакше. Це було не полум'я битви, а м'яке, золотаве марево. Воно ринуло до Насті, наче теплий літній вітер, обережно підхопило її в повітрі, не обпалюючи навіть волоска, і плавно, наче пелюстку, вклало прямо в руки Галлі.