Глава 6

Прокинулась від того, що в кімнату відчинили двері- це Стефа. Прийшла допомогти зібратися. Встаючи з ліжка мені не давало спокою думка про те, що ця подія потягне за собою великі зміни і не тільки добрі, а й погані, надіюсь, що не для мене.

Зібрались досить швидко, я гадала що буде набагато довше. Згодом до кімнати зазирнула пані Марія яка дала мені настанови: куди і коли виходити з кімнати та й загалом як поводитись з гостями також вона повідомила й про те що на весіллі буде присутній король. І мабуть, це було найстрашніше що я почула за цей тиждень. 

Хоч я й не любила читати фентезійні книги, та зупинити свою подругу просто не могла. Вона могла годинами розповідати про прочитані книги. І найбільше, що викарбувалося в моїй пам'яті це те, що в майже у всіх книгах, попаданок хотіли відправити на досліди або були просто не під законом.

А якщо коли я почну говорити і щось не те ляпну і мене в туж хвилину відправлять на досліди або ж зразу в казимати. Так, заспокойся, Христино, тобі нічого переживати, по-перше це не надовго, а по-друге думай позитивно: все буде добре. 

Почала прокручувати цю думку як мандру. Потроху заспокоюючи себе.

Невдовзі прийшов друг Влада, він буде мене вести до вівтаря. Чудовий чоловік з гумором і веселий. Поки ми йшли, він мене різними способами підбадьорював.

Та на жаль у нього це не виходило. Тривога з кожної хвилини збільшувалася . І почуття що щось забула. Щось дуже важливе.

Та немає часу згадувати. Матвій- друг Влада, вже передавав мою долонь йому . Священик прочитав свою промову ми дали свою згоду. Це все було немов у тумані. Далі відбувалось немов все як і заплановано: гості приходили вітали з одруженням і все таке інше. Це був дуже довгий потік людей, який все не закінчувався. Та неочікувано вони почали розтупатися і до нас підходив не молодий чоловік, років так за 60 а може навіть і більше. А на голові красувалася корона, побачивши її хвилювання накрило новою хвилею.

-Ваше Величності,- Влад уклонився  в поклоні, і я повторила майже те саме тільки з хвилинним зволіканням.- раді Вас бачити на нашому святкуванні.

-Дякую, і вітаю вас з одруженням прийміть мої найщиріші вітання.- король, ще щось хотів сказати та не встиг. У нас над головою промайнув яскравий промінь світла.

Влад одразу дав наказ охороні хоча це вже не було потрібно. Вони оточили нас тримаючи на поготові яскраві вогняні кульки. В залі утворилися метушня: дами кричали плакали, а деякі навіть знепритомнювали. А чоловіки мало чим відрізнялись від жінок, бігали з одного боку в інший, шукаючи найбезпечніший куточок.

Невдовзі, Короля, почали виводити з небезпечного приміщення і Влад відправив мене з ним. Зі словами:

- Іди, Христино, там буде більш безпечніше, ніж тут.-з цими словами він почав формувати небезпечну кулю та збирався вже йти в центр небезпеки, як раптом обернувся і підбадьорливо посміхнувся.

- Будь обережним.- промовила я та мене вже підштовхувала охорона до виходу.
***
Йшли якимись вузенькими коридорчиками, то вниз, то в верх. Це мабуть були таємні ходи.
Скрізь павутина, пил, на стінах нерівності (каміння) через яке, я постійно зачіплювалася. І зараз ось знову тільки на цей раз сукнею. Нагнулась витягнути її, як мене хтось схопив та приклав до рота тряпку з чимось. За лічені хвилини вже було зрозуміло-це снодійне. Та нажаль запізно.