Глава 5

Влад 
- Діти, доброго ранку,- сказала моя мама й поспішила до нас, - в мене скільки запитань, щодо вашого шлюбу.
- Добрий ранок ,- промовила ми одночасно та я поспішив відсунути крісло для Христини.
- І так Влад Христино на яку дату ви плануєте весілля?
- Мамо, потрібно встигнути все за тиждень на той понеділок будемо святкувати.- сказав я а згодом почав накладати собі їжу. Сьогодні день коли мама зазвичай відпускає майже всіх слуг і готує смачний сніданок.
Помітив як Христина сидить і нічого не їсть тільки з-за цікавленостю дивиться на страви які приготувала мама. 
- Не соромся , їж Христино я сама все приготувала. Влад,- обурливо вигукнула мама ,- ти ж  джельтельмен, ну я що маю все тобі підказувати запропонуй, наклади їжу. Ти ж бачиш дівчинка соромиться.
-Еее так мамо. Христино, мама приготувала дуже смачний яблучний пиріг. Давайте я вам його накладу. І щось, випити є сік, чай та вода, що налити?- стараюсь виправити свою неуважність.
-Можна чаю, будь ласка?- тихо попросила вона. Я зразу ж все зробив та сів на свій стілець.
Залишок нашого сніданку пройшов в розмовах про підготовку весілля.  Мама взяла в оборот Христину, розпитуючи про її мрії щодо святкування та улюблених кольорів і квітів.
По закінченню ми разом вийшли з тераси.
- Ти можеш оглянути будинок тобі в цьому допоможе твоя помічниця. - сказав я сам вже плануючи свій сьогодній план. 
- Добре, аааа можна мені взяти книгу про етикет і про весільні традиції. Маю ж я знати що на мене чекає.- я зовсім про це не подумав вона ж може й не знати цього всього. 
- Тобі пришлють книги та вчителя по етикету.
- Дякую,- сказала вона але я вже розвертався, щоб піти по своїх справах.
***
Не пройшло й пів години як в покоях стояли вчителі, і їх було не 2 чи 3 а 5. Їх було п'ятеро. З всього я запам'ятала вчителя етикету підстаркуватий чоловік  у вишуканому вбранні на одному оці окуляри я не знаю як це називається, просто коло з збільшуваним склом яке тримається на ланцюжку. Далі вчителька танців непримітна жіночка та щось мені підказує що це не так. І ще вчителі історії та мови (ну типу грамотно володіти словом чи щось типу того) а і ледь не забула модистка. В мене ж  цьому світі не має гардеробу.
Весь подальший тиждень мене усердно вчили і я хочу сказати все вдало. І підходив день "х" все ближче . День мого весілля. Пані Марія не полишала мене на самоті у вільний час. Завжди запитувала, що краще та що мені більше подобається. Та й про весільною сукню вона не забула. Тут на весілля було прийнято одягати вбрання кольору магії та якщо її не було то в кольори герба сім'ї. 
На щастя у герцога колір магії та герба одинакові, ну... хіба що відтінок. Так от моя весільна сукня була лазерного відтінку. В мене навіть слів не вистачає описати її. Настільки вона красива , оці шлярки які спадають до низу немов водоспад, знизу до верху прикрашені блискітками, які придавали сукні, ще більш чарівності, а невеликі квіточки з тканини на талії зробили її ще більш жіночнішою. А от фати, як у нас не було, замість неї діадема і як потім виявилось букет нареченої не кидають, а натомість вони грають гру. Треба стати у коло всім незаміжнім дівчатам і почати водити хороводи. А хлопці, які ще не одружені , встають у середину. Їм наречений і наречена зав'язують очі, потім вмикають музику та доки музика не закінчиться кожен повинен знайти собі пару та зуміти її втримати, бо зазвичай дівчат у цій грі менше, ніж хлопців.
Ех... завтра настане моє весілля. Взагалі не думала, що воно настане так швидко. Та й про те, що воно буде в іншому світі я теж не здогадувалась.