4Глава

Трохи заспокоївшись, я попросила провести мене до моєї кімнати. Він зразу ж погодився та через лічені хвилини ми були перед дверима.

- Дякую. що провели.- промовляючи останнє слово я вже закривала двері спальні.

***

Влад

Я ніяк не міг зрозуміти, що я не те зробив чи написав. Вроді як все в рамках як і має бути. Це все задля її і моєї безпеки.

Повертаючись назад до свого кабінету мене не покидала думка, що ж  трапилось, і це що я її так довів?

Гаразд можливо там забагато заборони. Потрібно перечитати та переписати угоду    

   ***

Христина

Прокинулась, та спочатку не зрозуміла де, але згодом на мене накинувся вир спогадів. Картинки змінялися один за одним нагадуючи про моє  щасливе майбутнє.

Стефа зазирнула в спальню побачивши що я проснулась поспішила до мене.

- Доброго ранку, пані Христино. Ой вибачте просто Христина.-поспішила виправитися Стефа.

-Доброго, Стефо.- відповіла я у відповідь. Та почала злазити з ліжка.-Пані Марія просила передати, що чекатиме вас на терасі, щоб поснідати разом. Та пан Влад просив передати, щоб ви зайшли до його кабінету.- промовляла дівчина заправляючи ліжко. Тим часом я пішла приводити себе в порядок.

Виходячи з ванни на мене вже чекала неймовірно красива сукня темно блакитного кольору.

Стефанія допомогла вдягнутись та розчисатись. А потім провела до кабінету.

Стукати не довелося, як тільки Стефа покинула мене двері відчинилися. Влад зробив запрошуючий жест рукою. Я послідувала в вказаному напрямку, та не чекаючи запрошення сіла у крісло біля столу. Влад зачинивши двері послідував за своє робоче місце.

-І так, Христино, я переглянув угоду та нашу вчорашню бесіду та підійшов до висновку, що потрібно скоротити або спростувати деякі пункти. - він зробив невеличку паузу підсовуючи до мене договір- перегляньте, ще раз і якщо вас все влаштує, ми підпишемо цей договір.

- Так звісно,- трохи розгублено промовила я. Зовсім не чекала такої спокійної реакції, не тільки на угоду, а й на мою вчорашню істерику.

Прочитавши договір, я на диво не побачила таких пунктів на кшталт " друга сторона зобов'язана завжди бути у хорошому настрої та посміхатись першій стороні". Та нажаль, не зник пункт про те, що друга й перша сторона повинні спати в одній кімнаті.

- А, без цього пунктику, ніяк?- з надією в голосі запитала я.

-Ну, як ви собі представляєте те, що молодожони ночують в різних спальнях?- привів він доволі вагомий аргумент.

- Ви праві .... Але я буду вимагати туди зручний диван.- зразу знайшла вирішення проблеми я.

- Я подумаю над цим питання,- нахмурив брови  й зразу ж добавив -у вас я ще якісь запитання щодо договору чи будемо підписувати?

- Ні будемо підписувати,- після згоди, зразу почала озиратись у пошуках ручки чи пера. Чи чим вони тут пишуть. Та виявилося, що писати нічого не потрібно. Влад дістав з шухляди кенжал, різанувши себе по долоні. Декілька крапель впало на договірній.

- Тепер ваша черга,- після чого він простягнув кенжал мені.

-Еее... А може не потрібно, я по старінке ручкою чи, що тут у вас?

- Це магічний договір який закріпляється тільки за допомогою крові.- важко видихнув чоловік.- Це буде не боляче, кенжал заговорений, тільки на договір впаде декілька крапель, рана затягнеться й сліду не залишить, обіцяю.

- Добре, тільки можна, щоб ви це зробили, а я відвернусь, не можу дивитись на рани і кров.

- Гаразд- промовив він й одразу полоснув кенжалом по долоні.

Я навіть не зрозуміла, що відбувається, так швидко все сталося.

-Все угоду скріплено. Тепер йдемо на сніданок мама вже зачекалася.-  ледь помітно посміхнувся кубиками губ-А, так  всі подальші дії обговорим після вечері. Добре? І ще, чуть не забув, давайте перейдемо на ти, а то якось не по етикету. Весілля на носі, а ми все на ти й на ти.- на останніх словах він почав підніматися з-за столу.

-Гаразд,- зразу після відповіді послідувала його прикладу. І теж встала.

Йшли до тераси обоє в мовчанні. Обдумуючи не тільки свої подальші дії, а й те, що буде далі.