Розділ VIII

Після своєї останньої місії Максим відчував, що його зв'язок з іншими Хранителями часу ставав міцнішим. Він знав, що кожен з них мав унікальні здібності та історії, і він прагнув дізнатися більше про своїх товаришів. Хранителі зібралися у великій залі монастиря, де стіни були прикрашені тапісеріями, що зображали історичні події. В центрі залу стояв круглий стіл, на якому лежали древні артефакти та карти часу. Максим сів поруч з Хранителем, який представився як Аліна. Вона була майстром хрономантії – мистецтва маніпулювання часовими потоками. "Кожен з нас має свою роль у збереженні часового балансу," – пояснила вона. "Моє завдання – передбачати можливі аномалії та вказувати шляхи їх виправлення." Поруч з ними сидів Хранитель на ім'я Ігор, який спеціалізувався на відновленні часових ліній, що були пошкоджені. Він мав здатність "вишивати" час, використовуючи свої знання та інструменти, щоб з'єднувати розірвані нитки долі. "Ми всі тут, щоб вчитися один від одного та працювати разом," – сказав Ігор. "Час – це складна тканина, і кожен з нас є її частиною." Максим слухав їхні історії, відчуваючи, як його розум розширюється. Він зустрів Хранителів, які мандрували через століття, виправляючи помилки історії, та тих, хто стежив за ключовими моментами, що формували майбутнє. На зборах обговорювалися важливі питання: нові аномалії, стратегії виправлення, та навіть філософські дебати про вільну волю проти долі. Максим вніс свій вклад, ділячись досвідом своєї останньої місії. Коли збори закінчилися, Максим відчував себе частиною чогось величного. Він знав, що разом з іншими Хранителями вони мають силу не лише зберегти час, але й направити його течію на благо всього людства.