6 Розділ - Неочікуваний день

Дівчина прокинулася в білій  кімнаті.На вигляд вона  була звичайною,за вікном дуло прохолодною,пасмурно,схоже йшов дощ.По кімнаті гуляв холод,Яра хотіла укутатися в простиню,але й та  виявилася холодною.
 Трохи подумавши,дівчина була в повному не розуміні.Вона незнала,а ніде вона,а ні де Назар чи Іванна.Дівчина захлинулася слізьми.
 Незабаром вона опам’яталася і вирішила втекти з лікарні,щоб визволити Іванну.Вибігши із палати,Ярина подадась у бік виходу,але раптом на когось наштовхнулася.Це був високий,широкоплечий чоловік,з рудим волоссям ,як і у  Ярини,і зеленими очима,як у Іванни.Вдягнутий він був у білий лікарський халат.
 -Вибачте.
 -Та ні нічого,а ви це куди зібралися,ви ж пацієнтка,а ну бігом у свою палату.
 -А я не пам’ятаю своїє палати.
 -Зараз дізнаємося,-чоловік підійшов до чергової медсестри,яка сиділа за столом і щось писала.-Маріє Петрівно,а чому це у вас діти розгулюють по лікарні?
 -Ой!Вибачте,я не помітила.
 -З якої палати ця дівчина.
 -Зачекайте...№6
 -Ходімо.
 Чоловік повів її до палати,коли вони зайшли дівчина лягли на ліжко,а Артур Барвінський стояв і просто дивився на неї.
 -Послухайте,хоча б скажіть де я!-заблагала вона,тим самим порушивши мовчанку.
 -Тобі викликав швидку якийсь хдопець.
 -А де він зараз,кудись втік?-у яри все обламалося,Назар просто покинув її.
 -Подзвонити твоїм батькам?Вони мабуть хвилюються.
 -В мене немає батьків.Я прожила все своє життя в дитбудинку.
 -А яка твоя фамілія?-запитав раптом чоловік
 -Барвінська,-відповіла дівчина,сама незнала чому.
 -А ім’я?
 -Ярина.
 -А сестра чи брат в тебе є?
 -В мене є сестра Іванна.А чому Ви спитали?
 Але він її вже не чув,чоловік здригнувся і сповнив що так само звали його дочок,яких викрали.Артур розвирнвся і вийшов із палати.
                                          * * *
 В той день у місті була нарада.Мав з’явитися навіть мер.Це ніби звичайнісіньке збіговисько,як і в інших містах.Ні.Це були збори всіх магів міста,в тому числі й мера.
 На трибуну виходило багато людей і настала черга Артура Едуардовича.Він виголосив промову проте що лікарні потрібно нове обладнання,і що чари тут не допоможуть.Усю промову мер дивився на нього як на фашиста,а після кінця зборів підійшов.
 -Артуре,ми не так вже й мало  знайомі.
 -Звичайно,колишній,найкращий,друг дитинства.
 -Ти ж знаєш я в прямому сенсі відчуваю магію.Вмію її розрізняти.
 -Що ти хочеш цим сказати,Ярославе!
 -До тебе причепився запах дуже сильної магії.Без образ,але то не твоя магія.І взагалі,я не пам’ятаю людину з такою магією.
 -Чому я маю тобі щось казати!
 -Бо в моїх руках все що ти маєш.То як розкажеш?!-голос чоловіка набув злого відтінку.
 -Сьогодні до відділку привезли одну дівчинку.Це може бути вона.
 -Ти впевнений?
 -Я лиш до неї сьогодні й підходив.
 -Добре,прийдемо,подивимося,-сказав дивним тоном Ярослав.
 -Тільки нічого з нею нероби,в мене є деякі підозри.
 -Кладу на це свою чарівну силу.
 В Артура заграли в очах злі вогники.І Ярослав це помітив.
 -Які ж люди продажні,правда?-скоріш для себе ніж для співрозмовника сказав мер.І пішов геть.
                                        ***
 На наступний день Артур Едуардович прийшов до палати Ярини.
 -Доброго ранку,Ярино.
 -Доброго дня,еее....
 -Артур Едуардович,-підказав він її.
 -Артур Едуардович,-посміхнулась та йому,тому що він їй сподобався.
 -З тобою хоче поспілкуватися мер міста.

-Але навіщо я йому?
 -Він хоче розпитати як на тебе напала Магдалина.
 -Але я незнаю ніякої Магдалина.
 -А хто ж на тебе напав?
 -Пані Біла.
 -Нажаль,але вона вас обдурила,її справжнє ім’я Магдалина Черевченко.Вона сильна відьма,з якою воюють всі маги цього міста.
 -Зрозуміло,а як же називається це місто?-запитала Яра.
 -Сайрус.
 -Зрозуміло,а коли він хоче зі мною познайомитися?

-Незнаю.
 Раптом у двері постукали:
 -До вас прийшли,-сказала медсестра.
 -Оу,добре я піду,- лікар сполохнувся.
 -Це не до вас,а до неї,-заперечила медсестра.
 Ярина ніяк такого неочікувала.Хто б це міг бути.Може Назар,або Іванна.Але в кімнату зайшов якийсь чоловік.
 -Добрий день...
 -І вам також,-чоловік був доволі енергійним.-Ну що ж люба,ти здається не з нашого міста?
 -Ні,і взагалі хочу вибратися звідси!
 -А як ти сюди потрапила?-Яра зовсім не сподобалося,що він у неї все випитує.
 -Мені викликав швидку допомогу,мій друг Назар...-думка про нього змусила дівчину притихнути.Те ж саме й сталося з чоловіком,але він ніби відігнав це від себе,і знову викликав мерзену посмішку.
 -А як ти отримала травму?
 -На мене напала мачуха моєї сестри,Магдалина!!!-вона вже не могла витримати.А чоловіка смішило це.
 -Це все що мені потрібно було,-він розвирнувся на п’ятах і подавсяч геть,за ним вийов Артур.
 А зовсім засмучена Яра,точно вирішила що потрібно тікати.
                                   ***
 -Ну як,-ухмиляючись спитав Артур Едуардович.
 -Не гайно...її з міста,-проскрипів мер.
 -Це ще чому?!