1 Розділ - 16 років потому

  По ще невисохлим калюжах пробігло юне дівча. Вона мала світло-руде волосся, зелені очі, кольору весняної трави і була одягнена в світло рожевий светр з джинсами, на ногах у неї красувалися чорні кросівки.
Дівчина безперестанку оглядалася назад. «Фух здається відірвалася,»-заспокоювала сама себе дівчинка. Але зарано вона зраділа з-заді почулися кроки, ще хвилину із-за повороту показалася білява дівчина років сімнадцяти, а позад неї бігли двоє хлопців, того ж віку що й білобриса.
—Не втечеш без хабаря ,мала!-крикнув один із них .На ці слова дівчина відволіклася, і підсковзнувшись на калюжі впала, компанія зареготала.
—Ну то як даєш, що просимо і тікай собі, а якщо відмовишся то... Хех, — дівчина по-звірячому вишкірилася.
—У мене гроші лише на потяг, — змолола дівчина.
—Тобі ж гірше Іванно... —недоказала вона.
  Раптом із-за двору вийшла червонобриста дівчина і рішуче дала білявці по щелепі. Схопивши Іванну вони побігли крізь двір, але й лиходії не відставали. Дівчата забігли до двору й відразу у будівлю. Там все й закінчилося.
-Дякую!-Іванна почала обіймати свою рятівницю. Але та як схопила її за пасма і повела її в одну з кімнат.
-Що я тобі казала про втечі!!!-горланила вона.
-Пробач Яринко, просто....
-Коли ти виростеш!!!
*****

Це були дві сестри-двійнята Іванна і Ярина. Саме їх шістнадцять років назад принесли чоловік із жінкою, від того часу вони жили в дитбудинку, там їх ніхто не любив. Хоч вони і були двійнятами, Ярина не дивлячись на те, завжди поводилася наче вона старша і захищала свою сестру від всяких бід, особливо від хуліганів. І ще й мала специфічну зовнішність, в неї було вогняно-червоне волосся з сірими очима. Іванна навпаки мала світло риже волосся з зеленими очима і великими густими віями, за ті вії їй перепадало. Дівчата любили часто побуто разом на одинці, але їм це важко вдавалося бо за ним завжди стежила Ада і її дружки. Ось і зараз від неї втекли.

*****

Раптом до них підбіг кароокий блондин, спортивної статури, із сильними і "міцними" руками. Це був Назар єдина людина, яка добре ставилася до дівчат, він був їм і за співрозмовника, і за друга.
-Привіт! Ось ви де, а то я вже збився з ніг поки шукав вас. Ну як, вам ще не перепало від Ади?-спитав Назар.-Давайте підемо може сховаємося, а то вони не відстануть від вас.
-Привіт! Ага давай в наш сховок. А то вже надоїли тільки те й знають, що забирає у менших гроші, а як заберуть ще й побити можуть.-відхекуючись сказала Ярина.-Добре , що, я помітила, що вони біжать за Іванною, а то б добром це не кінчилося.
-Ну я ж уже вибачилась,-простонала Іванна.-Ходім краще в наш сховок.
Вони побігли до свого потаємного куточка, про який ніхто не знав. Був великий просторий підвал, Назар його знайшов ще п'ять років назад і вирішив показати його дівчатам. В підвалі було темно і недуже затишно, але коли Яринка принесла старі стільці і обгорілий стіл, стало краще.
Це місце використовувалося, як місце для зберігання продуктів. Тому спершу тут стояв нестерпний запах старої капусти, але вони швидко прибрали той запах, але нажаль не весь трішки ще його залишилося. Але загалом ховатися від Ади і її зграї було непогано.

****

В цей час коли вони ховалися від Ади, їх шукала директриса Матильда Сергіївна.
-Ярино! Іванно! Виходьте!-кричала вона на всю територію дитбудинку.-Де ці дівчата?-сказала вже вона сама до себе.

****

-Фууу! Здається втекли. Ой, нас здається шукають, чуєте,-відхекуючись сказав Назар.
"-Ярино! Іванно! Ідіть сюди!"
-Здається гукає Матильда, ходім поки не получили від неї,-сказала Ярина і вийшла перша.
Всі побігли до Матильди Сергіївни. Не добігши до неї вони замітили сторожа, який також їх шукав.
-Іванно! Ярино! Де ви пропадали?!-спитала в них з наголосом директриса.-Ходімте зі мною до мене в кабінет.

Розділи викладатиму раз в тиждень. Чекаю на коментарі.