Розділ 24

Діані було приємно нарешті відчути себе в безпеці. Тут, у домі Диметрія, вона знала що їй ніщо не загрожує.  Та це відчуття було недовгим, скоро вони покинуть його і повернуться туди, де на них відкрито полювання.

Дівчина уже практично засинала коли у двері її кімнати постукали, а за секунду з’явився Ліям. На хлопцеві була чорна сорочка і такі ж штани. Одяг Диметрія йому дуже пасував, але в ньому Ліям скидався на героя романів ХІХ століття.

• Ще не спиш? – запитав він, невпевнено підходячи до ліжка дівчини.

Діана заплуталася, як і він. Все що тут відбувалося не було справжніми стосунками, вони і досі залишалися по різні боки барикад. Але обоє знали, що потрібні один одному.

• Що буде, коли ми повернемося назад? – це питання турбувало Діану найбільше. Що робитиме вона, дівчина знала, а от Ліям.
• Не знаю, - Ліям завмер. Він теж не знав відповіді на це запитання. Те що він не стане на сторону дядька він вирішив однозначно. Але що робити далі? Перейти на сторону добра він не зможе, надто багато зла тече у його венах.  Але й на стороні зла він залишатися теж не хотів.

Більше розмовляти ніхто не мав сили. Цієї ночі Ліям залишився з Діаною. Вони лежали на ліжку, обнімаючи один одного, без надії на спільне майбутнє.

Коли зранку дівчина прокинулася Ліяма не було.  Настрій у неї був прекрасний, вона добре виспалася і сьогоднішній день збиралася провести без думок про погане.

Маєток пустував. Діана блукала коридорами, але нікого не зустрічала.  У голові дівчини проскакували думки, що вона б з радістю залишилася тут. Адже тут було спокійно, тихо і дуже комфортно. Та як би вона цього не прагнула, дівчина не могла дозволити собі такої розкоші. На неї чекав її світ, де можливо у цей момент проливалася невинна кров.

Маєток був пустий, у цьому дівчина переконалася коли зазирнула у кожну кімнату. Дівчина вирішила пошукати Ліяма на дворі і дуже сподівалася, що там на неї не чекатимуть монстри.

Віднайшовши вихід у сад, Діана завмерла від побаченого. Сад був просто неймовірним. Ідеально підстрижені кущі, клумби з дуже красивими квітами, альтанка в центрі, яку обвили троянди. Все, що вона побачила нагадувало казку. Дівчині було важко уявити що така краса може знаходитися у такому місці як Лабіринт, а ще важче їй було зрозуміти чому тут знаходився Диметрій.

Ліяма Діана побачила біля клумби з білими ліліями. Хлопець стояв поруч з Диметрієм, про щось розмовляючи. Їй не хотілося їх турбувати, тому дівчина попрямувала до альтанки, помічаючи, що більшість квітів, які росли у саду були саме ліліями.

Ліям помітив Діану, як тільки вона зайшла у сад, але йому не хотілося тривожити її. Вона з таким захопленням оглядала сад, що хлопець вирішив дати їй змогу трохи відволіктися від усіх проблем.

Прокинувся хлопець дуже рано, Діану будити він не став, а сам пішов оглядати будинок. Диментрія хлопець зустрів у вітальні і той запропонував прогулятися.

Ліям намагався зрозуміти Диментрія, але у нього нічого не виходило. Тому хлопець вирішив не ламати собі голову здогадками і прямо про все запитати у вампіра.

• Це дуже довга і заплутана історія, - відповів на запитання вампір.  – І я розповім її тобі коли прокинеться твоя дівчина, думаю вона буде не в захваті, якщо ми про неї забудемо.

Диметрій посміхнувся хлопцю, але ті емоції які виникали у нього при згадці про минуле,  не вдалося приховати від Ліяма.

Діана насолоджувалася свіжим повітрям і приємним шумом саду. Їй так хотілося щоб таке прекрасне місце було і у неї вдома. Але зараз там йшла війна, щось підказувало їй що зараз там справжнісіньке пекло. Їм потрібно швидко вибиратися звідси. Вона не хоче, щоб там гинули люди коли вона невідомо де і не може допомогти.

У своїх думках дівчина й не помітила, що сидить уже не сама. Ліям з Диметрієм уже кілька хвилин спостерігали за тим, як дівчина не відводячи погляду, милується ліліями.

• Діано, - обережно покликав хлопець. Він не хотів її налякати, але дівчина все одно здригнулася від несподіванки.
• Вибачте, я задумалася, - посміхнулася дівчина. Діана помітила погляд Диметрія. Чоловік дивився на лілії так, наче вони йому когось нагадували. І цей погляд був дуже ніжним і сповненим болем.

У минулому вампір пережив щось дуже жахливе, щось, що змусило його добровільно посилитися у Лабіринті. Вона знала його лише два дні, але одразу зрозуміла що перед нею не жорстокий вбивця.

       -  Диметрію, що з тобою сталося?-  Діані дуже хотілося дізнатися історію чоловіка і схоже він був готовим її розповісти.

      -  Її звали Лілі і вона справді була схожою на квітку. Я бачив як вона зростала, бачив, як з дитини вона перетворювалася на прекрасну жінку.  Тоді я вже був істотою без душі і забрати її душу не міг, тому тримався осторонь. Але щоразу це ставало все важче і я не втримався. Я відкрив їй свої почуття і вона відповіла мені взаємністю. Як виявилося, навіть така бездушна потвора як я, може кохати.  

 Це були найкращі три роки в нашому житті. Ми жили в схожому дому, оточеному квітами, Лілі страшенно любила квіти, особливо лілії. Коли вона дізналася ким я є насправді то подумав, що вона втече, не захоче мене більше знати, але попри усе вона залишилася зі мною. Одного дня Лілі захворіла, лікарі говорили що це звичайна простуда і все пройде. Але щодень їй ставало все гірше. Я її так кохав і не хотів бачити її смерті. Тому я зробив те, що зруйнувало життя нам обом.