Розділ 20

Володимир лютував. Він ледь стримувався, щоб не розтрощити бібліотеку в якій знаходився. Увесь його задум пішов коту під хвіст. Ця відьма усе зруйнувала, стрибнувши до порталу. Та ще й його дорогоцінний племінничок стрибнув за нею. Володимир пообіцяв собі, як тільки побачить хлопця одразу ж вб’є його. Він повинен був придумати новий план, скриня і дівчина була йому потрібні, він за будь-яку ціну повинен здійснити те, що задумав. Та все йшло шкереберть. Демонів і монстрів ставало дедалі важче контролювати, усе виходило з під контролю. Тоді Володимир вирішив уже не дотримуватися цього проклятого перемир’я, прийшов час взяти усю владу у свої руки. Час розпочати війну.

• Кого я бачу. Володимире, невже тобі захотілося почитати, - чийсь єхидний голос прозвучав за його спиною.
• Грегу, зараз не час твоїх знущань! - чоловіка просто розривало від люті, а цей клятий вампір ще має сміливість з нього насміхатися.
• Та я і не збирався. Що ти тут робиш, Володимире? – тепер вампір пильно дивився на чоловіка, розуміючи, що той може вибухнути будь якої хвилини.
• Мені потрібна книга! Де ця чортова книга?! Я знаю, що вона у тебе! – голос Володимира зірвався на крик, він більше не бажав комусь поступатися. Якщо всі вважали його тираном, то зараз саме час ним стати, по-справжньому.
• Вона і справді у мене…. була. Але тепер вона у законного власника, - цілком спокійно відповів Грег. Йому подобалося гнівати Володимира.
• Кому ти її віддав?! – кулаки Володимира стиснулися, він уже ледь стримувався щоб не перетворити вампіра на порох.
• Книга у Ліяма, - Грег розсміявся. Обличчя Володимира вартувало того, щоб зробити це ще раз.

Вампір зник, але його регіт ще довго дзвенів у вухах Володимира. Чоловік швидко вискочив із бібліотеки і кинувся до тунелю з магами. Прийшов час діяти.

• Кайле! – Володимир гукнув мага, якому більше за всіх довіряв.
• Так володарю, - до нього підійшов високий чоловік з чорним як смола волоссям і такими ж темними очима. Йому було за тридцять і він мав доволі приємну зовнішність, але зовнішність може бути оманливою. Чоловік був дуже жорстоким і чорна магія настільки ним оволоділа, що часом він був схожим на демона ніж на людину.
• Збирай усіх. Ми вирушаємо до замку.
• Знову обманний маневр?
• Ні. Вбивайте всіх, хто потрапить вам на очі! Але хлопця-відьмака і валькірію приведіть до мене живими!

Володимир пішов до своє кімнати і він дуже сподівався, що цього разу його люди не облажаються.