Розділ 11

Володимир сидів у бібліотеці і намагався згадати куди подів дуже важливу для нього книгу. Книга була дуже цінна. Вона зберігала могутні закляття протягом багатьох віків, там містилися описи найжахливіших монстрів і заклять. І зараз ця книга була йому потрібна, але її ніде не було і чоловік дуже нервував. Крім нього лише один вампір знав про неї і зараз був слушний час навідати його.

  Він майже не бував у тунелів вампірів. Тут завжди було темно і вогко, повсюди валялися залишки вечері. Володимир не любив вампірів, вони були дуже зарозумілими. Молодняком ще можна було якось управляти, а от старші вампіри були його головним болем.

• І чим я зобов’язаний твоїм візитом, Володимире?- почув чоловік,  зайшовши до кімнати.
• Хіба я не можу навідати старого друга?- холодно відповів чоловік.
• Ти не з тих хто провідує старих друзів. Якщо ти тут, то тобі щось потрібно.
• Ти мене добре знаєш, Грегу. Так, мені справді потрібна одна річ. Книга.
• У бібліотеці їх повно, - відповів вампір, сідаючи у крісло.
• Ти добре знаєш, яка книга мені потрібна,- вампір уже дуже сильно почав дратувати Володимира. – Дай її мені.
• Ти не можеш мені вказувати. Я не підкоряюся твоїм наказам. Ти не Володар, а всього лиш тимчасово виконуєш його обов’язки.
• Я чудово знаю свої обов’язки,- розлютився Володимир, вампір був дуже самовпевненим, але він нічого не міг вдіяти. – Де книга?
• Її тут не має і я не знаю де вона. Вибач,- вампір явно зловтішався з Володимира, а в того уривався терпець.

У Володимира одразу виникло бажання спепелити вампіра, але він ще був йому потрібний, як і ця книга. Він повинен був знайти її, без неї він не нападе, йому потрібні заклинання.  Вампір не розповість де книга, йому наче подобалося що Володимир стояв тут наче безпорадна дитина, яка просила щоб їй повернули іграшку.

З підземелля Володимир вийшов дуже розлюченим. Він швидко зайшов до своєї кімнати, намагаючись зрозуміти де могла бути книга, але все було марно. Він просто лютував.

 У двері постукали. Чоловік швидко відчинив двері і на порозі побачив одного з вампірів, які були на полюванні.  

• Сподіваюся у тебе хороші новини?- запитав він, впускаючи гостя до кімнати.
• Не зовсім, володарю, - боязко відповів той.
• Що на цей раз трапилося?- роздратовано запитав чоловік.
• Ваш племінник,- тремтячим голосом відповів вампір.
• Що?! Говори, я не збираюся витягувати з тебе кожне слово!
• На полюванні ми зустріли магів. Двоє хлопців і дівчина, вони вбили кількох наших. Ліям не кинувся в бій з нами, побачивши їх він завмер, а потім утік.
• І що тут дивного? Ліям уже неодноразово доводив що він боягуз.
• Він знав дівчину.

У Володимирові закипіла нова порція люті.  З тим  що хлопець був слабаком він ще мирився, але те що його племінник знався з білими магами він пробачити не міг.

• Де він?
• У своїй кімнаті.

Чоловік направився до кімнати хлопця. Настав час покінчити з цим добрягою.

Ліям лежав на ліжку і слухав музику. Він дуже рідко слухав музику, але зараз йому потрібно було щось що відволікло б його від набридливих думок і музика поки що допомагала. Він уже майже заснув, коли до кімнати без стуку увірвався дядько.

• Тебе стукати не вчили?-  сердито вигукнув юнак.
• Мені не потрібно стукати.
• Можливо…але до моєї кімнати раджу заходити, постукавши.
• Відколи це ти став дотримуватися правил етикету?- Ліям промовчав. Дядько прийшов сюди не просто так. Отже, він дізнався про сьогоднішнє полювання. – Ти часом не захворів?
• Чого ти прийшов? Явно не запитати про моє здоров’я. Чого ти хочеш?
•  Хто ця дівчина?
• Що? Ти головою вдарився?- дядькові таки доповіли і Ліям не міг допустити щоб він дізнався про Діану.
• Раджу добирати слова,- розлючено відповів Володимир, стримуючись щоб не вбити племінника просто зараз.
•  А то що? Покараєш мене, чи радше вб’єш? 
• Я поставив тобі питання!
• Я не знаю про що ти говориш,- Ліям продовжував вдавати байдужість.
• Ти ж знаєш, я про все довідаюся і тобі буде набагато гірше. І запам’ятай, ти майбутній володар Темного світу, тож веди себе відповідно.

Володимир вийшов з кімнати. Хлопець його дуже розлютив, тож тепер він знайде спосіб як найшвидше позбутися племінника, хоча хлопець робить усе щоб його піддані самі позбулися його.

Ліям стояв на місці.  Через нього дівчина, яка йому була не байдужа і одночасно була його ворогом, відтепер була в небезпеці… через нього. Так більше не могло продовжуватися. Хлопець кинувся до книги в надії знайти щось, що б приглушило його емоційність. І він таки знайшов. Заклинання було не дуже складним, з його допомогою з його серця зникала вся доброта і милосердя, які приносили лише проблеми.