Розділ 10

Коли Діана зайшла до будинку то одразу зрозуміла, що сталося щось жахливе. Батьки з засмученими обличчями сиділи на дивані, Адам стояв біля вікна, а посередині вітальні стояла Онора. Жінка ніколи не покидала магічних місць і не з’являлася там де її могли побачити люди, а оскільки Онора зараз була у їхньому будинку, то на те була вагома причина.

• Що сталося? – з острахом запитала дівчина.
• Убито старійшину,- зі скорботою у голосі відповіла валькірія.
• Як? Хто? – відповідь ошелешила дівчину. Такого вона не очікувала.
• Володимир. Йому не терпиться дізнатися про вас.
• Тоді потрібно помститися йому,- зі злістю сказала Діана.
• Ми не можемо Ді,- відповів Адам, теж розлючений.
• Ми не можемо першими нападати. Тоді ми зробимо хибний крок. Першими повинні напасти вони,- пояснила Онора.
• Чому? Вони ж убили старійшину! Хіба це не перший крок?
• Старійшину вбив Володимир, лише він один. Не його армія, не його солдати, а він. Першими нападати військом ми не будемо, бо тоді війну розпочнемо ми, а не вони. А за старійшину ми помстимося коли настане час. Зараз ми повинні допомогти опанувати вашу силу, щоб коли настане момент ви змогли нею скористатися без школи для людей і для себе.
• Але вона ще навіть не проявилася,- розпачливо сказав Адам.
• Ми навіть не відчули її відколи ви її вивільнили,- підтвердила Діана.
• Вона з’явиться.  Тому я тут. Тепер по місту бродить багато монстрів, їх потрібно знищити. Це і буде вашим завданням до початку війни.
• Але вони не можуть, - втрутився їх батько.
• У них недостатньо сили щоб боротися з ними і немає досвіду. Вони не готові,- розхвилювалася мати.
• Вони готові,- запевнила їх Онора. – А щодо сили, вона не проявиться допоки вона по справжньому їм не знадобиться.
• І тому ви кидаєте їх на поталу монстрам. Це ваш план? – обурилася мама.
• Мамо,- обнімаючи її, сказала Діана, - ми впораємося.

Дівчина заспокоювала не лише маму, але й себе. Вона з братом давно хотіли спробувати себе у битві, але коли їм це нарешті дозволили вони занервували.

Зранку близнюки повинні були прийти до Онори, яка мала підготувати їх до їхнього першого полювання.

 Як тільки вони прийшли валькірія одразу ж взялася їх готувати. Вона не дала їм зброї, окрім кинджалів про всяк випадок, вона лише розповідала про небезпеку яка зараз блукала містом. Разом з ними ішов молодий чаклун, йому було всього 29, але він бував уже в багатьох сутичках і знав що робити на полюванні.

•  І пам’ятайте, якщо ви знаєте що не впораєтеся з ворогом, тікайте, непотрібно геройствувати. Ви нам ще потрібні,- це була остання настанова Онори, а тоді близнюки пішли на перше в житті полювання.

Ніч була тихою і спокійною. Людей уже майже не було видно. За останній тиждень у новинах розповідали лише про вбивства і зникнення людей, тому ніхто не бажав стати наступною жертвою.

Була майже північ і на їхньому шляху не траплялися ні люди, ні  монстри.

• Може варто піти на кладовище?- припустив Адам. Йому було нудно, він уже хотів когось спіймати і знищити.
• Там уже не з’являються ні вампіри, ні демони,- відповів Алекс. – Вони блукають містом у пошуках поживи.
• Може варто піти у парк, - запропонувала Діана. – На мене напали саме там.

Усі троє погодилися що це хороша ідея і пішли саме туди. І не помилилися.

В той час там саме блукали вампіри у пошуках нової здобичі для мантікори. Вони одразу ж відчули запах людей які щойно увійшли у парк і зраділи. Полювання розпочалося.

• Вам не здається, що за нами стежать? – запитала дівчина, маючи дивне відчуття.
• Схоже що так,- відповів чаклун, зупиняючись. Близнюки теж зупинилися.
• А мені здається, що це просто вітер,- сказав Адам і одразу ж зрозумів що помилився.

З-за кущів вискочило троє вампірів з вискаленими іклами та налитими кров’ю очима. Вони явно раділи такій здобичі. Та вони були не одні з ними був ще хтось. Хлопець, який явно не хотів щоб його впізнали. Діана відразу звернула на нього увагу. То був не вампір і не звичайна людина. Хлопець здавався їй знайомим, але  його обличчя закривав капюшон і дівчина не могла його добре розгледіти.

Вампіри не гаяли часу і одразу ж кинулися на свою здобич, але вони не очікували, що вона буде супротивляться. Однак хлопець стояв осторонь, він не кинувся на них, але явно не знав що робити. Дівчина помітила це, його нерішучість була для неї перевагою, тому вона кинулася на нього. Хлопець кинувся геть, але дівчина за допомогою заклинання збила його з ніг і той упав на землю. Коли вона підійшла і побачила хто ховався за капюшоном то завмерла. Цього вона явно не очікувала. На землі лежав Ліям і збентеженими очима дивився на неї. 

• Ти?- змогла лише сказати дівчина, але хлопець не відповів, а лише встав і швидко втік.
• Діано! – почула дівчина ззаду. Це був Адам, він шукав її.
• Я тут! – вигукнула дівчина, прийшовши до тями.
• Що трапилося? З тобою все добре?- запитав хлопець, знайшовши її.
•  Так. Той хлопець утік, я не змогла його наздогнати, - лише відповіла вона. – А де Алекс?
• Він знешкоджує залишки вампірів,-  відповів хлопець, явно задоволений собою.