Розділ 7

• Володимир зібрав майже усе військо. На його поклик до війни пристали вампіри, демони, гобліни, тролі, перевертні та дехто з валькірій, також під його контролем баньші, - доповідав ельф-розвідник, стоячи посередині великої зали.

Це була зала Старійшин, не багатьом дозволялося заходити туди. Зала мала круглу форму, задня стіна складалася з велетенських колон та вікон від підлоги аж до стелі. Високі крісла стояли пів кругом, в кутках палахкотіли смолоскипи. З права в стіні була вирізьблена статуя гаргульї. Такі статуї були по всій школі. Гаргульї оживали коли поблизу було зло і своїм криком відганяли його.

• У нього велетенська армія, але він не нападає,- замислився чарівник у довгій сірій мантії. – Він наче на щось чекає.
• Того, що ми нападемо першими? – припустив, ще зовсім юний на вигляд , ельф.
• Ні. Він знає, що ми ніколи не нападаємо першими,- відповіла Онора. Вона була особливо стурбованою. Звістка про  те, що  дехто з її сестер перейшов на сторону ворога обурювала її.
• Зло дуже підступне. Щоб воно не задумало, це завжди жахливо і не передбачувано.  Володимирові потрібні сили. Можу припустити, що він знає про те що у нас є відьомська сила,- промовив найстаріший серед присутніх, Азраель, ельф із довгим сивим волоссям, що сягало йому до пояса, ясними  зеленими очима і тихим голосом, який звучав поважно і безстрашно.
• Гадаєш він знає про Діану і Адама?- звернулася до нього Онора
• Він не знає що народилося двоє дітей, він не знає практично нічого, окрім того, що сила таки відродилася і він неодмінно зробить усе щоб заволодіти нею,- відповів Азраель.
• Вони ще зовсім діти,- мовив гном на ім’я Брін. За мірками гномів він був середнього віку, з короткою  рижуватою борідкою і голубими очима. Він теж належав до старійшин. Для гномів було дуже важливим мати свого у колі старійшин, тому це право передавалося по спадку. – Ще не час їм воювати.
• У них хоробрі серця, - мовила німфа, Ерін. – Вони впораються і не підведуть нас.
•  Усе не так просто, Ерін,- сказала Онора. – Вони ще не готові. Їхня сила зв’язана, але все одно вони можуть користуватися магією, а це мене лякає. Мені навіть не хочеться думати, якими могутніми вони можуть виявитися і як вони з цим впораються.
• Азраелю, поясни мені як вони обоє отримали таку силу,- попросив чоловік. Це був представник перевертнів, Алек. Після війни, кілька молодих перевертнів перейшли на сторону Добра, спершу їм не довіряли і не впускали у коло старійшин, але вони виправдали себе і найстаршому серед них дозволили стати одним із старійшин.
• Магія  незбагненна річ. Вона дуже  давня і сповнена таємниць. Я сам ще не до кінця зрозумів чому одразу двоє дітей отримали таку силу, коли уже багато років вона була втрачена. Схоже, що у них були дуже могутні предки. Онора права, ми й гадки не маємо наскільки сильними є близнюки, але вони єдині хто допоможе перемогти нам у війні. І ми повинні зробити все, щоб про них не дізналися.
• Азраелю,-  заговорила  Онора, вдивляючись в очі старійшини, - думаю, настав час розв’язати їхні сили. Війна наближається, вони повинні опанувати те, що належить їм від народження.
• А що коли їхня сила виявиться не контрольованою і вони піддадуться? – стурбовано запитав Алек. -  Я знаю,  яка спокуса володіти величезною силою і не могти нею керувати.  Це може поставити під загрозу не лише їх, але й усіх нас.
• Будемо сподіватися, що вони впораються з цим, але перед тим ми поговоримо з їхніми батьками. Все ж таки вирішувати їм.

Рада закінчилася, кожен вийшов з кімнати поринувши у думки. Могутня магія, це завжди загроза, незважаючи добра вона чи зла, але коли вона знаходиться у руках підлітків, це особливо небезпечно. В усіх були сумніви щодо близнюків, але у них не було іншого виходу, без їхньої сили вони безсилі.