Розділ 4

Діана з Адамом сиділи на дивані у вітальні і воювали за пульт. Батьків не було, тому припинити неминучу війну було нікому.  Вона припинилася аж тоді, коли по кімнаті почали літати речі, збивши при цьому одну з бабусиних ваз.

  Вони майже весь час воювали один з одним, але здебільшого це були звичайні суперечки, серйозно вони ніколи не сварилися. Батько часто казав, що хтось з них мав би з’явитися на світ скоріше. Та як би вони не сперечалися, як би не сміявся з них батько, вони були одним цілим, дуже схожими не лише ззовні, але й зсередини.

 Вони розуміли один одного з пів слова, коли одному було боляче, інший це теж відчував, часто вони навіть розмовляли одночасно і довго не могли зупинитися.

• Ді, перестань!- кричав хлопець, вивертаючись від рук сестри, які його лоскотали.
• Тоді віддай пульт,- відповіла дівчина.
• Ні!- вигукнув хлопець, хапаючись за живіт. Він, скориставшись нагодою, коли Діана заговорила , скрутив їй руки.
• Адаме, так не чесно!- закричала дівчина. – Все, перемир’я!

Ще кілька хвилин вони вовтузилися на дивані і згодом припинили. Обоє важко дихаючи, лежали на дивані уже не зважаючи на пульт, який просто собі лежав між ними.

• Як думаєш, чому тепер нас навчає Онора? – віддихавшись, запитала Діана.
• Можливо, ми вже досягли високого рівня, або наша сила зросла,- припустив Адам.
• Не думаю, Онора тренує лише повнолітніх і лише коли наближається якась небезпека,- відповіла дівчина.
• Думаєш, на нас наближається щось страшне?-  саркастично запитав юнак.
• Я не знаю, просто все це дуже дивно.  Володаря Темряви уже немає в живих, трон посів його неповнолітній син, його дядько ненавидить перемир’я.
• Гадаєш вони хочуть розпочати війну?- хлопець все ще посміхався, але його обличчя набуло серйозного виразу.
• Сподіваюся що ні, але це можливо. Онора не тренувала б нас просто так.

  Думки про війну не покидали Діану уже давно. Вона знала наскільки важливим було це перемир’я, воно зберігало життя багатьом людям. Тому, якщо злу набридне сидіти в мирі і злагоді, вони обов’язково скористаються можливістю розпочати війну. Особливо тепер, коли влада практично в руках у Володимира.

  Діані було дуже цікаво, яким є син Володаря Темряви, а точніше теперішній Володар. Якщо  і він розділяє погляди дядька, то цей світ у серйозній небезпеці.

   У вечері дівчина спала неспокійно. Їй снився темний, моторошний лабіринт. Безкінечні коридори повні темної магії, потвор і дещо в кінці, скринька, яку вона не могла дістати. Її сили було не достатньо для того, щоб перебороти захисний бар’єр шкатулки, потрібно щось сильніше. Але що?

  На іншому кінці міста це саме питання уві сні ставив собі Ліям, він так само намагався дістатися до скриньки, але не міг.

   Вранці Діана прокинулася не в гуморі. Нічний сон сильно роздратував її і тепер дівчина була невиспана і роздратована.

    Дорогою до школи вона майже не розмовляла ні з братом, ні з татом, що було дуже дивно, адже вона завжди щось розповідала.

• Ви  знову посварилися? – запитав тато, посміхаючись.
• Ні,- відповів Адам. – Можливо вона закохалася?

 Хлопець одразу ж замовк і прикрив рукою плече, Діана завжди била його коли він щось таке говорив, але на цей раз нічого не сталося.

• Ді, що з тобою?- запитав тато, зрозумівши, що з дочкою щось не так.
• Мені наснився такий дивний сон,- коротко відповіла вона.
• І все?- саркастично мовив Адам.
• Він був таким реальним. Мені наче хтось показав його, я відчувала дуже сильну магію.
• Іноді таке буває,- почав заспокоювати дівчину батько. – В магічному світі надто реальні сни це звичайна річ. Не варто хвилюватися.

Слова батька ніяк не заспокоїли Діану. Дівчина і досі була переконана у тому, що сон їй навіяли.

 Весь день вона намагалася забути про нічне видіння, але нічого не виходило. Не в змозі більше терпіти дівчина вирішила поговорити з Онорою,  вона все пояснить.

• Я в школу,- сказала Діана брату, коли вони йшли на останній урок.
• Ді, ми в шко… а, туди. Навіщо?
• Мені потрібно з кимось поговорити.
• Ти через той сон? Тато ж все пояснив.
• Це не те. Цей сон, щось значно більше за звичайний сплеск сили.
• Добре, я прикрию тебе.
• Дякую.

   Адам завжди допомагав їй, навіть коли її ідеї були жахливими і за це вона його страшенно любила. Він завжди був поруч. Діана швидко вислизнула зі школи і, проказавши невеличке закляття, потрапила до магічної школи.

  Там було порожньо і дуже тихо. Переважно так і було, адже більшість учнів також відвідували людську школу і з’являлися тут лише після обіду, але ця тиша здалася дівчині поганим знаком. Вона прожогом кинулася на пошуки Онори.