Розділ 2

Ліям лежав на ліжку і вдивлявся у темну стелю.  Він намагався заснути, але  в особняку стояв невгамовний шум.  Смерть батька, повелителя Темряви, засмутила його, але не настільки, щоб ридати за ним. Він не був близьким з батьком, вони взагалі рідко коли бачилися. Батько завжди мав важливіші справи за сина, тому з самого дитинства хлопець проводив час з вампіром на ім’я Пантелеймон, він був наче нянька для хлопця. Ліям мріяв, що колись покине це місце, світ батька і заживе своїм життям, але тепер він повинен зайняти його трон. Хлопець вперше радів своєму віку. Йому сімнадцять і він не може зайняти батькове місце зараз, але через рік він повинен прийняти свій спадок. Спадок, якого він не бажав.

 Хлопець зовсім не був схожим на Айзека, він не був таким як усі мешканці цього будинку чи темного світу. Ліям був схожим на матір. Не лише зовнішнім виглядом, а й характером. Хлопець ніколи не належав злу, як і його батьки колись.

  Його батьки познайомилися в магічній школі, обоє були чарівниками. Але магія це завжди влада і деякі  випробування владою не проходять, занадто велика спокуса. Так батько Ліяма піддався спокусі. Його мати ніколи б не служила злу, але вона дуже любила чоловіка, а коли дізналася про свою вагітність, побоялася що чоловік забере дитину, якщо вона покине його. Та їй таки не довелося побачити сина, вона померла при пологах. А Ліям залишився з батьком, у нього навіть не було вибору  яку сторону обрати.

  І тепер у хлопця не має іншого виходу як прийняти те, що він так хотів покинути.

Гамір не давав заснути, тому хлопець розлючено зіскочив з ліжка і пішов робити уроки. Він не розумів що на нього найшло, хлопець ненавидів людську школу в яку його змушував ходити дядько. Але нічого іншого  придумати не зміг.

  Тепер школа стане для нього єдиним місцем де його не дойматиме дядько зі своїм вихованням. В школі ніхто не знав ким він був, йому вдалося приховати своє походження від директриси, тому там він міг бути просто собою, відчувати себе нормальним. А бути нормальним йому дуже хотілося, він з радістю б відмовився від усього що зараз мав щоб мати змогу нормально розважатися, спілкуватися з друзями, закохатися в когось. Але він не міг.

 В двері постукали, а через кілька секунд у дверях з’явився  Пантелеймон. Він нишком зайшов до кімнати, наче боявся що його хтось побачить.

• Якщо ти думаєш, що я не побачу як ти прокрадаєшся в мою кімнату, то ти помиляєшся,- саркастично мовив хлопець, закриваючи щойно розгорнутий підручник.
• Я не від тебе ховаюся,- прошепотів вампір, все ще скрадаючись навшпиньках.
• Пане, що з тобою?- хлопець все ще сміявся, але розумів, що щось не так.
• Твій дядько. Він не повинен мене бачити з тобою,- сказав вампір, ставши біля хлопця.
• Ти здурів? Ти мій друг, де ще тобі бути?
• У нас мало часу, тому слухай уважно,- хлопець напружився, друг говорив надто серйозно. – Твій дядько бажає влади, регентства йому не достатньо. Тому він позбудеться тебе при першій же нагоді. Він хоче розпочати війну.
• Війну?  Це ж безумство! Навіщо це йому?
• Сила, влада, безсмертя. Список великий.
• Безсмертя?Мій батько його шукав все життя і де він зараз?!
• Твій дядько знайшов його. Принаймні він в це вірить. В одних рукописах він дізнався про дівчину з роду відьом, яка може подарувати йому безсмертя.
• Але всі відьми загинули дуже давно. Їхня сила зникла.
• Так. Та лишилися їх нащадки, принаймні одна. Тому ця війна йому потрібна.
• Добре, але чому ти ховаєшся?- здивовано запитав хлопець, але він знав що причиною є те, що його друг забагато знав.
• Я зайвий свідок,- зітхнув вампір.
• Що ти будеш робити?- хлопець зрозумів, що це остання їхня розмова.
• Мені потрібно зникнути, але тебе я не покидаю,- відповів вампір і швидко зник.

 Ліям залишився сам у темній кімнаті. Він знав що дядько бажав влади і відчував що заважає йому, але втекти як друг він не міг і не наважувався.

  Хлопець знову ліг на ліжко, обдумуючи слова вампіра. Отже, рід відьом не обірвався і ця дівчина має велику силу. Дядько полюватиме на неї, а отже, вона в небезпеці.

  Ця дівчина небезпечна. Хлопець знав наскільки сильними були відьми, найсильніші з них, порухом руки могли знищити ціле місто. Але під час останньої війни, століття тому, всі вони загинули, тим самим  розгромивши війська зла.

  Якщо ця дівчина має силу відьми, або ж і є відьмою, вона становитиме велику загрозу його дядькові, він захоче її знищити і забрати силу. Ліям  у цьому участі не братиме, якщо почнеться війна він точно не пристане на сторону того, кому заважає.

 Ось так, роздумуючи, хлопець і заснув. Він ще не знав що робитиме, але знав напевне, що якби був копією батька то зараз було б набагато простіше.