За вікном вирувала гроза. Град гучно відбивав ритм на даху. Гілля дерев кидало на стіни кімнати дивні тіні. Це був останній літній день. Природа готувалася до осені. Але цієї ночі все було зовсім не так, як повинно було бути. Гроза набувала все більш загрозливого вигляду, не віщуючи нічого доброго. Небеса були розлюченими і свою злість виливали дощем і градом. Однак, буря ця була не зовсім звичайною і природною. Придивившись уважніше, можна було б побачити блискавиці незвичного синього забарвлення, але це була ніч і всі мирно спали з надією прокинутися уже тихого осіннього ранку. Ніхто й гадки не мав, що цієї ночі вирішувалася їхня доля.
Долю цього невеличкого містечка вирішували сили, що уже давно перетворилися на міфи. Ті, про кого люди говорили «вигадка», в цю мить намагалися знову встановити мир між добром і злом, зберігши при цьому в таємниці своє існування.
На окраїні міста, туди де вже давно ніхто не ходив, знаходився покинутий замок. Люди досі дивувалися як цей, трьохсотлітній палац досі стояв, зруйнувавшись лише в кількох місцях. Якщо б його відреставрувати, можна було зробити тут що небудь, що приносило б хороший прибуток. Та старі оповідання і дивні речі які тут відбувалися, відлякували всіх інвесторів та покупців і замок таки залишався покинутим. Однак, так здавалося лише на перший погляд.
Насправді ж, в цьому місці вирувало життя, магічне життя, ретельно сховане від простих смертних. І саме тут, в цю грозову ніч, відбувалася дуже важлива нарада.
У великій залі зібралося чимало осіб, незвичних осіб. Якщо б звичайна людина побачила більшість із них, то одразу ж би налякано дременула геть. В залі перебували представники кожної раси магічного світу. Ельфи, феї, гноми, чарівники заповнили кімнату, голосно перемовляючись між собою. Тьмяне освітлення, яке надавали свічки і камін, ще більше робили цю залу моторошною, хоча жодного представника світу Темряви тут і не було.
До зали увійшли старійшини. У склад старійшин входили найстарші представники усіх кланів. Кожен з них уже більше століття головував у колі старійшин. Змінювалися лише представники чарівників. Незважаючи на їхню магічну силу, вони все ж були смертними.
Як тільки старійшини зайняли свої місця, в залі знову стало шумно. Усі почали завалювати старійшин запитаннями.
Усіх присутніх цікавило лише це єдине питання. Чи правда те, що повелитель Темряви покинув цей світ, передавши всю владу своєму неповнолітньому сину.
У залі знову запанував гамір. Кожен викрикував своє обурення, хтось вигукував прокльони на ім’я Володимира, лише ельфам вдавалося зберігати спокій, вони лише задумливо вдивлялися в обличчя старійшин.
Ще протягом кількох годин нарада не припинялася. Кожен пропонував свої варіанти вирішення проблеми. Більшість не вірила в те, що може розпочатися війна, адже надто сильно вони звикли до миру.
Тим часом за вікном буря почала стихати. І коли спалахнула остання блискавка в одному із будинків прокинулася дівчина, від якої зовсім скоро залежатиме розвиток війни і ім’я переможця.
#5041 в Фентезі
#9781 в Любовні романи
#2162 в Любовне фентезі
магія, кохання дружба і багато чого іншого, кохання і таємниці
Відредаговано: 03.12.2020