Два обличчя правди

Команда, задихаючись після втечі, дісталася до безпечного місця — невеликої покинутої майстерні на околиці міста. Сара сиділа в кутку, зв’язана й із холодним поглядом, спостерігала за своїми колишніми товаришами. Нік стояв посеред кімнати, вивчаючи здобуті документи, але його погляд раз по раз ковзав до Сари.

— Вона могла нас убити, — сказав Роберт, порушуючи мовчання. Його голос був сповнений обурення. — Ми довірили їй усе.

— І саме тому вона залишалася з нами так довго, — відповів Нік, відриваючи очі від паперів. — Ми були ідеальним прикриттям для неї.

Майкл, сидячи на порозі, мовчки слухав. Він більше не зводив погляду із Сари, його обличчя було кам’яним.

— Ну що ж, Саро, — заговорив Нік, наближаючись до неї. — Хочеш пояснити?

— Пояснити що? — відповіла вона спокійно. — Ви вже знаєте. Я працювала на Феррелла. І мені за це платили.

— І цього було достатньо, щоб зрадити нас? — запитав Нік.

— Ви всі смішні, — сказала вона з гіркою посмішкою. — Ви дійсно думаєте, що ваша справедливість має значення? Феррелл створив цілу систему, яка ніколи не впаде. Ви лише піщинки в його механізмі.

— Система? — перепитав Нік, нахилившись ближче. Його голос був холодним, але стриманим. — Ти говориш про систему, яку ми щойно серйозно пошкодили?

Сара посміхнулася.

— Ви навіть не уявляєте, що вас чекає. Те, що ви вкрали, — лише частина пазлу. Феррелл усе ще має силу, якої вам ніколи не зрозуміти.

Нік випростався й повернувся до команди.

— У нас є два варіанти, — сказав він, дивлячись на Майкла й Роберта. — Або ми використаємо її, щоб дістатися до Феррелла, або вона залишається тут.

— Як ми можемо довіряти їй після всього? — запитав Роберт.

— Ми не довіряємо, — відповів Нік. — Але ми можемо використати її.

Сидячи в напівтемній кімнаті, Нік уважно переглядав здобуті документи. Папери були хаотично організовані, але в одному з них він знайшов список кодових позначень. Поруч із кожним стояли дати й координати.

— Ось воно, — сказав він, звертаючись до Роберта. — Це список важливих операцій Феррелла.

— І яка з них нас цікавить? — запитав Майкл, схиляючись над столом.

— Завтрашня дата, — сказав Нік, вказуючи на координати. — Це місце — старий аукціонний зал на околиці. І судячи з об’єму угоди, це буде фінальна операція.

Майкл кивнув, але в його голосі звучали сумніви:
— І як ти знаєш, що це не ще одна пастка?

— Я не знаю, — відповів Нік. — Але це наш єдиний шанс зупинити його.

Роберт підняв одну з карт із позначками охорони:
— Це місце буде під серйозною охороною. Ми не зможемо просто так туди увірватися.

— Саме тому ми підемо під виглядом охорони, — сказав Нік, злегка посміхаючись. — І візьмемо Сару з собою.

— Ти справді збираєшся довірити їй це? — запитав Майкл.

— Ні, — відповів Нік. — Але ми використаємо її, щоб потрапити всередину.

Коли команда прибула до старого аукціонного залу, вони розділилися, кожен виконуючи свою частину плану. Нік і Сара під виглядом охоронців увійшли через службовий вхід. Роберт і Майкл залишилися зовні, спостерігаючи за територією.

— Якщо ти спробуєш щось зробити, — сказав Нік, тихо звертаючись до Сари, — я не вагатимусь.

— Я вже сказала, що нічого не робитиму, — відповіла вона. Її голос звучав роздратовано, але впевнено.

У залі зібралися десятки людей. У центрі, за столом, сидів Феррелл. Його постать випромінювала владу, а погляд був спокійним, але настороженим.

— Це наш момент, — прошепотів Нік, дивлячись на сцени перед собою.

Коли команда почала діяти, охоронці Феррелла помітили щось підозріле. У натовпі виникла напруга, і раптом один із людей Феррелла витягнув зброю.

— Вони тут! — закричав він.

Запекла перестрілка спалахнула в мить. Нік і Сара сховалися за колоною, а Роберт і Майкл увірвалися через задні двері, створюючи хаос.

— Тримайте позиції! — крикнув Нік, намагаючись зберегти контроль.

Коли бій стих, Нік опинився віч-на-віч із Ферреллом. Їхні обличчя були всього за кілька кроків одне від одного.

— Ти зробив великий крок, Ніку, — сказав Феррелл із саркастичною посмішкою. — Але ти нічого не досяг.

— Може, й так, — відповів Нік, тримаючи його на прицілі. — Але я зруйную все, що ти побудував.

— А що далі? — запитав Феррелл. — Ти станеш таким, як я? Ти готовий стати частиною тієї ж системи, яку ненавидиш?

Нік на секунду задумався. У його очах відобразилася вся внутрішня боротьба, яка точилася в ньому протягом усього розслідування.

— Я не такий, як ти, — сказав він, опустивши пістолет. — Ти постанеш перед судом.

Раптом Сара, яка досі залишалася під вартою, зробила несподіваний рух. Вона спробувала вихопити зброю з кишені одного з охоронців, але Майкл миттєво її зупинив, вибивши пістолет із її рук.

— Це твоє місце, — сказав він холодно, повертаючись до Феррелла.

Феррелла та  Сару передали поліції , а всі інші учасники зборів встигли розбігтися. Проте, залишаючи місце подій, Нік не відчував полегшення.

— Думаєш, це все? — запитав Роберт, йдучи поруч.

— Це лише верхівка айсберга, — відповів Нік, дивлячись на світанок. — Але тепер ми знаємо, як глибоко він занурений.