Код останнього ходу

— Ленг — це ключ, — сказав Нік, киваючи на записку, знайдену серед документів Тома. — Він знає більше, ніж ми можемо уявити.

— І що ти пропонуєш? — запитав Лазло, тримаючи в руках чашку кави.

— Змусити його заговорити, — відповів Нік. — У документах є згадки про фонд «Смолоскип», який він курує. Це прикриття для відмивання грошей і зв’язок між усіма учасниками змови.

Сара, яка сиділа поруч, уважно слухала, поки Нік переглядав сторінки звітів.

— Фонд організовує закритий благодійний вечір завтра, — додав він. — Ленг буде там. Це наш шанс.

— І як ти плануєш туди потрапити? — запитала Сара.

— Під виглядом журналіста, — відповів Нік. — Знаю кілька трюків, щоб обійти їхні перевірки.

Лазло хмикнув:

— А я що робитиму?

— Забезпечуватимеш прикриття, — сказав Нік. — Якщо щось піде не так, ти втручаєшся. Сара, ти залишаєшся ззовні. Нам потрібен зв’язок і спостереження.

— Це занадто ризиковано, — заперечила Сара. — Якщо вони дізнаються, хто ти, вони тебе вб’ють.

— Я знаю, — сказав Нік, підводячись. — Але ми вже пройшли точку неповернення.

Наступного вечора Нік стояв біля входу в розкішний банкетний зал, де відбувався благодійний вечір. Його вигляд був бездоганний: строгий костюм, портфель із «фальшивими» документами й упевнена усмішка на обличчі.

— Нік Карсон, репортер із "Дейлі Ньюс", — сказав він охоронцю, показуючи підроблене посвідчення.

Охоронець перевірив список, потім кивнув.

— Проходьте.

Усередині зал був заповнений впливовими людьми: політиками, бізнесменами й іншими учасниками змови, про яких Нік тільки здогадувався. Ленг стояв біля центрального столу, спілкуючись із кількома чоловіками в дорогих костюмах.

— Готовий до гри, — прошепотів Нік у маленький навушник, який з’єднував його із Сарою.

— Ми тут. У разі чого вихід через кухню, — відповіла Сара.

Нік підійшов до Ленга, тримаючи в руці келих шампанського.

— Суддя Ленг, — сказав він із посмішкою. — Мене звати Нік Карсон. Я репортер, хотів би взяти у вас кілька коментарів для статті про ваш фонд.

Ленг швидко оглянув Ніка, і в його очах промайнув інтерес.

— Ви вибрали незвичний час для питань, містере Карсоне, — сказав він, жестом запрошуючи відійти трохи вбік.

— Саме такої миті найцікавіше, — відповів Нік. — Наприклад, ваші зв’язки з Беннеттом і Грейсом.

Ленг завмер на секунду, потім злегка посміхнувся.

— Ви дотепний хлопець. Але я не знаю, про що ви говорите.

Нік нахилився трохи ближче.

— Я думаю, що знаєте. Ваш підпис є на документах, які зв’язують вас із переказами грошей через фонд. Ви допомагали їм уникати судових справ, але, схоже, Том Брукс знав занадто багато, правда?

Ленг зблід.

— Ви не розумієте, у що влізли, — сказав він тихо. — Це не тільки Беннетт і Грейс. Це система.

— Розкажіть мені про неї, — сказав Нік.

Ленг вагався, але зрештою схилив голову:

— Беннетт працював на когось більшого. Ми всі це знали, але ніхто не хотів порушувати правила. Том був єдиним, хто наважився.

— Хто цей «хтось»? — запитав Нік.

— Я не знаю його імені, — відповів Ленг. — Але всі зв’язки проходять через офіс у східному крилі мерії. Це їхня база.

Раптом Ленг зупинився й подивився через плече.

— Ви маєте піти. Вони вже знають, що ви тут.

— Хто? — запитав Нік, але Ленг лише вказав у бік виходу.

Нік помітив, як двоє охоронців почали рухатися в його бік.

— Лазло, у нас проблема, — прошепотів Нік у навушник.

— Уже бачу. Тримайся, я йду, — відповів Лазло.

Нік рушив до заднього виходу, але охоронці наближалися швидше. Один із них спробував схопити Ніка за руку, але він ухилився, перекинувши на підлогу стіл із напоями. У залі почалася паніка.

Лазло з’явився з іншого боку, вдаривши другого охоронця по голові.

— Ходімо, поки вони не зібралися, — сказав він, тягнучи Ніка до виходу.

Вони повернулися до машини, де чекала Сара.

— Що сталося? — запитала вона.

— Ленг дав нам зачіпку, — сказав Нік, важко дихаючи. — У східному крилі мерії є офіс. Якщо це правда, ми близькі до відповіді.

— І що тепер? — запитав Лазло.

Нік запалив цигарку й подивився у вікно, за яким починався світанок.

— Тепер ми йдемо прямо в їхнє гніздо.