Вразливе місце

Офіс наповнювався напруженою тишею, яку порушували лише звуки дощу за вікном. Сара сиділа в кутку, притиснувши до себе чашку гарячої кави, тоді як Нік і Лазло вивчали документи на столі. Вони переглядали фотографії, записи та контракти, намагаючись знайти щось, що можна було б використати проти Грейса або Беннетта.

— Що це? — раптом запитав Лазло, витягуючи аркуш із нерівно обірваного зошита.

Нік узяв папір і уважно роздивився. Це був запис Тома:

«Грейс має слабке місце. Старий склад на південній околиці. Там усе сховано.»

— Сховано? — перепитав Лазло, піднявши брову. — Сховано що?

— Те, що Том хотів використати проти нього, — припустив Нік.

— Або те, чому Грейс вирішив його зрадити, — додав Лазло, кидаючи аркуш на стіл.

— Старий склад... Це місце звучить, як пастка, — сказала Сара, обережно підходячи ближче.

— Напевно, так і є, — відповів Нік, підводячись. — Але якщо ми хочемо щось знайти, у нас немає вибору.

Склад на південній околиці був типовою закинутою будівлею: вибиті вікна, обшарпані стіни, іржаві двері. На його території росли бур’яни, а між ними виднілися старі покришки та уламки металу.

— Справжнє місце для секретів, — пробурмотів Лазло, стискаючи в руці ліхтарик.

— І для неприємностей, — додав Нік, кидаючи погляд на пустир, де могла ховатися будь-яка небезпека.

Вони обережно ввійшли всередину через бокові двері. Усередині було холодно, а повітря пахло цвіллю й пилом. Промені ліхтарика ковзали по стінах, виявляючи старі полки, коробки та зламане обладнання.

— Що ми шукаємо? — тихо запитав Лазло.

— Що завгодно, що може виглядати не на своєму місці, — відповів Нік, водячи ліхтариком по підлозі.

Раптом Лазло зупинився.

— Тут щось є, — сказав він, нахилившись до підлоги. Його ліхтарик освітив ледь помітні сліди коліс, що вели до великого металевого контейнера в кутку.

— Відкриймо, — сказав Нік, і вони обережно підійшли до контейнера.

Двері заскрипіли, коли Лазло з силою їх відчинив. Усередині були коробки з паперами, старі фотографії та касети. Нік взяв одну з касет і прочитав напис на ній: «Переговори: Грейс і Беннетт.»

— Це те, що ми шукали, — сказав він, обережно дістаючи касети та документи.

Вони повернулися до офісу Ніка й одразу ввімкнули одну з касет. Голос Грейса був чітко чутний, хоча запис був трохи зашумлений:

«Якщо Том не припинить свій проєкт, я не зможу тримати вас у безпеці. Ви розумієте, що це має бути швидко.»

— Він знав, що Беннетт хотів позбутися Тома, — сказав Лазло. — І нічого не зробив, щоб його зупинити.

— Навпаки, він допомагав, — сказав Нік, натискаючи паузу. — Це не просто компромат. Це доказ змови.

— Що тепер? — запитала Сара, її голос був тихим, але сповненим тривоги.

— Ми підемо до Грейса, — сказав Нік, відкладаючи касету в бік. — Але цього разу він не буде таким спокійним.

— Думаєш, він просто визнає все? — запитав Лазло, схрещуючи руки.

— Ні. Але коли він зрозуміє, що в нас є докази, він захоче зробити угоду, — відповів Нік, запалюючи цигарку.

— І якщо не захоче?

— Тоді ми граємо жорстко, — сказав Нік, випускаючи дим.

За вікном дощ ставав сильнішим, і здавалося, що місто завмерло в очікуванні нової бурі.