РОЗДІЛ XXIX. Центричне збудження

Повітря в кабінеті Національного центру біоетики та біобезпеки на ранок після карпатської операції здавалося майже стерильним, але в цьому спокої відчувалося ледь вловиме передчуття нових викликів. Захищені сервери гуділи у кутку, перекачуючи гігабайти зашифрованих даних, вилучених на законсервованій станції «Вершина-7». Олександр Мельник сидів за своїм столом, зосереджено вдивляючись у результати первинного секвенування біологічних зразків, які вони встигли врятувати від знищення в останню секунду. Кожна графіка на моніторі розповідала моторошну історію про те, як глибоко пустила коріння мережа «Protocol_Zero», намагаючись реінкарнувати свої проєкти у важкодоступних гірських регіонах.

Двері відчинилися з м'яким тихим звуком, і в кімнату увійшла Марина. Вона принесла дві чашки гарячої кави та роздруківку офіційного звіту міжнародних експертів, які працювали на місці подій у Карпатах. Її обличчя випромінювало професійну впевненість, але в рухах читалася накопичена за останні дні втома. Вона обережно поставила чашку перед Олександром і сіла на звичне місце навпроти.

— Експерти з Женеви та Берліна завершили первинний аналіз конфіскованих носіїв, — сказала вона, розгортаючи папери на столі. — Усе підтверджується. Карпатський бункер був лише однією з трьох резервних точок, які фінансувалися через офшорні фонди колишнього топменеджменту «БіоМЕД». Дві інші, за нашими даними, розташовані за межами України — одна на Близькому Сході, а інша в одному з ізольованих районів Південної Америки. Якщо ми не заблокуємо їх зараз, вони почнуть серію польових випробувань за кілька тижнів.

Олександр підняв погляд від монітора, злегка потерши втомлені очі пальцями.

— Ми зупинили їх у Карпатах тому, що спрацювали на випередження завдяки сукупній інформації із системи «Securitas_Bio», але міжнародні юрисдикції в інших регіонах діють набагато повільніше, — відповів він рівним, зосередженим голосом. — Місцеві уряди там або корумповані, або не мають достатніх технічних ресурсів для проведення подібних зачисток. Нам доведеться знову брати ініціативу на себе, розгортаючи моніторингові групи безпосередньо через європейські комітети з біобезпеки.

— Це означає нові відрядження, нові ризики та безсонні ночі, — з легкою, але теплою усмішкою зауважила Марина, спираючись спиною на спинку стільця. — Ти готовий знову кинути виклик глобальній тіньовій машині, містере Мельнике?

— Я готовий до кінця довести те, що ми почали ще в підвалах київського НДІ, — відповів Олександр, і в його погляді спалахнув знайомий вогник рішучості. — Ми побудували систему захисту не для того, щоб зупинитися на першому ж серйозному перетині кордонів. Якщо ці лабораторії існують, ми знайдемо спосіб їх ліквідувати — юридично, технічно чи за допомогою публічного розголосу, який знищить будь-яке їхнє фінансування.

У цю хвилину на захищеному каналі зв'язку пролунав короткий системний дзвінок. На екрані термінала висвітилося сповіщення від штаб-квартири Європолу в Гаазі: надходив терміновий пакет документів щодо фінансових транзакцій латиноамериканського крила колишнього синдикату. Марина миттєво підтягнула до себе планшет, почавши розшифровувати вхідні дані.

— Дивись, — її голос раптом став гострішим. — Документи містять не лише фінансові звіти, а й плани будівництва підземного комплексу в Андах. І судячи з дат, проєкт фінансується за рахунок активів, які Маркус Стерн намагався вивести через сінгапурські фонди перед своїм арештом. Значить, частина грошей усе ж таки просочилася крізь наші сітки. Вони готують запасний плацдарм.

Олександр уважно вдивлявся в схеми висотних бункерів на екрані, аналізуючи інженерні рішення та протоколи захисту. Масштаб потенційної загрози вражав, але тепер вони мали головне — розуміння логіки ворога.

— Вони думають, що високі гори та віддаленість від європейських центрів прийняття рішень захистять їх від відповідальності, — сказав Олександр, підводячись з місця і підходячи до панорамного вікна, за яким осіннє сонце повільно заливало київські вулиці золотавим сяйвом. — Але світ змінився. Після прийняття «Київської хартії» жодна територія на планеті більше не є «сірою зоною», де можна безкарно експериментувати з людськими життями.

— Що пропонуєш робити? — запитала Марина, підводячись слідом за ним і зупиняючись поруч, торкаючись плечем його плеча.

— Ми підготуємо спільну резолюцію для комітету ООН з біобезпеки з вимогою негайного міжнародного аудиту всіх підозрілих біотехнологічних об'єктів у Південній Америці, — чітко й виважено відповів він. — А паралельно наша оперативна група вирушить на місця для координації дій із місцевими екологічними активістами та незалежними журналістами. Публічність — це єдиний щит, який зупинить їх швидше за будь-які суди.

Вони стояли разом, дивлячись на місто, яке жило своєю звичною робочою рутиною, навіть не підозрюючи, які глобальні рішення приймаються зараз у цьому світлому кабінеті. Їхній зв'язок, перевірений роками небезпечних розслідувань, витримував будь-які перевірки на міцність, стаючи основою не лише для професійних успіхів, а й для глибокого особистого розуміння.

— Тоді почнемо готувати документи, — мовила Марина з м'якою, щирою усмішкою, повертаючись до свого робочого місця. — Не будемо давати їм жодного шансу на перепочинок.

Тим часом за тисячі кілометрів від Києва, у високогірному регіоні Анд на території Південної Америки, у глибокому підземному бункері кипіла робота зовсім іншого характеру. Тут, прихована під товщею скельної породи та захищена потужними радіолокаційними куполами, функціонувала секретна ланка глобальної мережі, керована тими небагатьма топменеджерами колишнього «БіоМЕД», які зуміли вчасно уникнути арештів у Європі та Азії.