Ла П'яца сен Л'арте
вірш №1
Ла пʼяца сен Лʼарте
Вчора я бачив палача,
Палач ніс смерть рукою чистой,
Палач був дужий, молодий.
Він не побачив, я дивився
Як він звершати кару йде.
Блищить сокира - він іде,
Священник йде з підсудним.
Останній - наче вже змирився,
Він не пручався, й розумів.
Невільний ніч молив у бога
Щоб той хоча б іскру подав,
Іскру надії на спасіння,
Та Бог не чув його вустів
Що говорили про блаженне.
Сокира зблиснула востаннє,
І обірвала чиєсь життя.
Життя - мов нитка обірвалось.
Можна сказати він невинний,
Можна сказати вбивця він.
Та всеодно уже навіки
Він опустився у пітьму.
Та темінь-темна так схопила,
Так стиснула його рукой.
І на секунду все застигло,
І час не йшов і кров стояла,
І всі дивились в нікуди.
Уже нема на що дивись
І вмить Ла пʼяца сен Лʼарте
Так опустіла і затихла.
Всі глядачі пішли домів.
Лиш тільки згадка залишилась
Про те як гинуть від меча.
І я уже не памʼятаю
Та точно хтось мені казав
Що той хто візьме меч у руки
Сам згине від меча того.
Якщо ви часом будете у Римі
Зайдіть на Пʼяца сен Лʼарте,
Можливо там не буде страти
Та може буде карнавал
Ви надягніть яскраву маску
І полізайте у карету
Можливо вам букет дадуть.
Ви памʼятайте вірш цей дивний.
Колись і ви на віки-вічні
Опуститесь в пітьму страшну
Пітьма вас радо привітає,
Вона вас гаряче зустріне
І зразу же для вас розкриє
Усі секрети всіх віків.
#4037 в Різне
#903 в Поезія
#1863 в Молодіжна проза
#797 в Підліткова проза
Відредаговано: 09.09.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
