Теорія

— «Ну а як у мене взагалі можливо не закохатися?!» — Сніжана перекривила мій голос настільки пафосно й драматично, що мало не випустила з рук стаканчик із лате, заходячись нестримним, істеричним реготом на весь внутрішній дворик ліцею.

— Я не так це сказала! — я закотила очі й відсьорбнула з трубочки свою холодну колу, зручніше вмощуючись на широкому дерев’яному парапеті.

— Саме так ти й сказала! — крізь сльози вигукнула Віка, хапаючись за живіт. — Боже, Іє, я просто уявляю його фізіономію! Такий мачо прийшов до тебе, навис, щось там булькоче за твою закоханість і тут бац..Облом! Сильно сльози стримував?

— Та в нього все обличчя перекосило, — куточок моїх губ мимоволі смикнувся від задоволення, коли я згадала той момент. Початок жовтня заливав подвір’я м’яким золотавим сонцем, під ногами шурхотіло сухе кленове листя, а подруги вже хвилин п'ятнадцять методично розбирали наш учорашній вечір на цитати. — Він стояв із відкритим ротом і кліпав так, ніби в нього екран смерті перед очима вискочив. А потім просто мовчки схопив рюкзак і звалив униз до Луки. Напевн побіг нити.

— Це геніально, — витерла пальцем куточок ока Сніжана, все ще давлячись сміхом. — Але якщо серйозно, Лі... Ти взагалі звертала увагу, як він поводиться останнім часом?

— Як завжди. Як надутий самозакоханий індик, — сухо відрізала я.

— Та ні, ти подивися ширше, — Сніжана раптом перестала сміятися, нахилилася ближче й понизила голос майже до змовницького півшепоту: — Зверни увагу на те, як він реагує кожного разу, коли ти обіймаєшся з Глібом!

Я завмерла зі стаканчиком біля губ, скептично вигнувши брову.

— Щоразу, — продовжувала гнути свою лінію Сніжана, активно жестикулюючи. — Варто Глібу просто підійти до тебе в коридорі, закинути руку тобі на плече, приобійняти за талію при привітанні чи щось тобі на вухо шепнути — Артура ж буквально коротить! У нього щелепи стискаються так, що зуби тріщать, а кулаки в кишенях біліють. Він на Гліба дивиться так, ніби готовий його на місці живцем закопати!

Я мовчала кілька секунд. У голові миттєво спливли всі ці моменти: коридори гімназії, вечірка біля басейну, навіть той самий сьомий клас біля вікна, коли Гліб стиснув мене в обіймах після Парижа... Скрізь, де з'являвся Гліб, у Князєва починало зносити дах від люті.

І раптом у моїй голові склалася абсолютно геніальна, бездоганна картинка.

Мої очі повільно округлилися, а на губах розпливлася неймовірно широка, незворушна й щиро задоволена посмішка.

— А-а-а... — глибокодумно протягнула я, постукавши довгим нігтем по кришці свого стаканчика. — Ну тепер усе нарешті стало на свої місця.

Віка зі Сніжаною перезирнулися й витріщилися на мене, затамувавши подих:

— Що стало на свої місця?

— Так може, він просто гей? — абсолютно серйозно видала я.

Сніжана аж поперхнулася слиною. Віка зависла з напіввідкритим ротом:

— Що, пробач?!

— Ну а що ви дивуєтеся? Подумайте самі! — я невимушено знизала плечима й витягнула ноги вперед у своїх важких черевиках. — Пазл зійшовся ідеально. Він просто ревнує Гліба до мене!

— Ліє, ти з глузду з'їхала? — прошепотіла Віка, ледь стримуючи новий напад істерики.

— Та ні, ви тільки вдумайтеся в логіку! — я весело підморгнула дівчатам різнокольоровими очима. — Гліб — високий, світлий, гарний, веселий, постійно мене обіймає, притискає до себе, приділяє увагу... А бідолаха Артурчик роками стоїть осторонь, таємно сохне за ним і згорає від диких ревнощів, що всі ці ніжні дотики дістаються мені, а не йому! Класична драма нерозділеного чоловічого кохання. Це ж очевидно!

Дворик на секунду потонув у гробовій тиші, а потім Сніжана з криком сповзла спиною по парапету, захлинаючись від беззвучного реготу:

— Боже, Лі! Ти просто ненормальна! Якщо Князь хоч краєм вуха це почує — він тебе прямо в цьому фонтані втопить!

— Хай спочатку відіб'є свого Глібчика в інших дівчат, — незворушно хмикнула я й підставила обличчя прохолодному осінньому вітру. — А я йому ще й букет на весілля подарую.