У пащу дракону

Поки на терасі розгорталася драма, ми з пацанами окупували низький скляний столик у напівтемному кутку вітальні, звідки через панорамні вікна басейн проглядався як на долоні.

Я ліниво крутив у пальцях важку склянку з колою та льодом, відкинувшись на спинку шкіряного дивана. Моя увага була намертво прикута до однієї конкретної точки біля фуршетного столу. Я бачив кожен рух: як до Ії підкотила Богашева зі своїм пуншем, як скривилося обличчя господині дому і як за секунду до катастрофи довгі пальці Лі мертвою хваткою перехопили її зап'ястя.

Гарно спрацювала. Швидко, холоднокровно, без зайвого вереску. Тільки по-справжньому впевнена в собі людина може так спокійно приземлити суперницю на плитку.

— Блін, Князь, — Гліб поруч ледь не вдавився чипсами, простеживши за моїм поглядом. Він грайливо підкинув брови вгору й захихотів із дурнуватим підтекстом: — Цікаво, а Лі дає приватні уроки з відстоювання особистих кордонів? Бо якщо вона так само жорстко вміє притискати в розмові сам на сам, я готовий записатися на повний курс.

Я навіть не повернув голови. Просто з розмаху вліпив йому ліктем під дихало так, що Гліб зігнувся навпіл і захарчав:

— Завали писок, дурню. Вона тобі руку зламає швидше, ніж ти рота встигнеш відкрити.

Хлопці за столиком дружно заіржали.

— Та розслабтеся, сьогодні ніяких боїв без правил, — подав голос Стас, однокласник Лії, закинувши ноги на сусідній пуф і поправляючи кепку. — Я бачив трекліст у ді-джея. Там десь після одинадцятої суцільні повільняки стоять. Камілла спеціально так замовила, щоб затягти нашого Артурчика у свої чіпкі лапи під соусом романтики біля басейну.

— Скоріше вона сама в цей басейн полетить, — байдуже кинув я, спостерігаючи через скло, як Ія з незворушним виглядом робить ковток свого соку. — Їй там нічого не світить.

— Ой, Князь, я б на твоєму місці так не розслаблявся, — раптом ліниво простягнув Лука, старший брат Лії.

Він сидів трохи збоку, розвалившись у кріслі й закинувши одну ногу на підлокітник. Повна протилежність моїй похмурості: Лука успадкував ту саму фірмову породу сімейства Лі — високий зріст під два метри, гострі виразні скули та густе темне волосся, злегка скуйовджене й недбало зачесане назад. Очі в нього були глибокого карого, майже шоколадного відтінку, але в правому з самого дитинства горіла генетична дивина — велика, чітка смарагдово-зелена пляма на чверть райдужки. Сімейна мутація, яка в Ії розійшлася на два абсолютно різні ока, у Луки залишилася цим хижим, наче розколотим склом поглядом. Цим він і чіпляв дівчат.

У вільному чорному худі з підкоченими рукавами, під якими виднілися жилисті руки спортсмена, і зі срібним ланцюжком на шиї він виглядав розслаблено, наче лев, якому просто ліньки вставати з трави. Лука крутив у пальцях закриту бляшанку енергетика, насмішкувато мружачись у мій бік.

— Ти краще тримайся ближче до моєї малої, — він кивнув бляшанкою на скляні двері тераси, за якими навколо рудої маківки вже почали крутитися якісь типи з моєї паралелі. — Аби встигнути перехопити її у залицяльників. Бо охота на Ію вже відкрита, і повір, охочих зламати об неї зуби сьогодні вишикувалася ціла черга.

Гліб потер забитий бік, глипнув спочатку на мене, потім перевів очі на Луку:

— Чуєш, Луко... А ти сам взагалі як, не проти будеш, якщо Артур реально замутить з твоєю сестрою? Ну, чисто гіпотетично?

Лука зробив паузу, подивився на мене довгим оцінюючим поглядом, у якому спалахнула та сама зелена цятка, і співчутливо зітхнув:

— Я? Я тільки за. Я навіть особисто виділю йому бронежилет, аптечку й номер перевіреного психотерапевта зі знижкою. Якщо Князь добровільно вирішив сунути голову в пащу цьому злому дракону — прапор у руки. Хоч хтось відволікатиме її від моїх нервів, поки вона не виїхала в університет.

Хлопці вибухнули реготом, а Лука зухвало підморгнув мені:

— Тільки потім не ний мені, коли вона змусить тебе ходити по струнці й замість побачень потягне зубрити математику.

Я стиснув склянку так, що лід усередині голосно хруснув, і підвівся на ноги.

— Переживу якось, — кинув я через плече, поправляючи куртку. — Піду простежу, щоб вона не повбивала там половину паралелі до початку ваших повільняків.