Американська драма

Після нашого тріумфального приходу спокійно постояти мені не дали.

Варто було Каміллі зникнути в бік шезлонгів, як навколо нас із дівчатами утворився щільний натовп. Чутки про те, що я на пів року просто звалила на інший бік планети, закривши десятий клас екстерном за кілька тижнів, не давали спокою половині ліцею.

— Лі, це правда, що ти на Фудзіяму піднімалася? — витріщався якийсь хлопець із паралелі, простягаючи мені стакан із чимось шиплячим.

О ні, хлопче, з чиїхось рук я пити точно не буду.

— А корейські айдоли в реалі такі ж красиві, як на екрані? — щебетала біля Снєжки дівчина з філологічного профілю.

— Як ти взагалі витримала цей темп? Я після трьох контрольних помираю, а ти річну програму закатала в асфальт і полетіла!

Я ліниво відбивалася від запитань, посміхаючись лише кутиком губ. Розповідала про гірські стежки, нічні ринки Сеула та самих корейців, але увага натовпу починала душити швидше, ніж задушливе повітря біля басейну. У горлі пересохло так, ніби я ковтнула жменю піску.

— Дівчата, я на дві хвилини, — нахилилася я до вуха Віки, перекриваючи гуркіт басів. — Піду знайду собі щось нормальне випити, бо від цього гамору в мене зараз вибухне череп.

Віка мовчки кивнула, продовжуючи флегматично тягнути свою колу через трубочку, а я протиснулася крізь натовп до довгого фуршетного столу, заставленого льодом, пляшками та фруктами.

Я почала перебирати поглядом склянки й карафи, шукаючи свій рятівний апельсиновий сік. Алкоголь пити не хотілося взагалі — хоча дурні однолітки його вже майже весь розібрали.

— Шукаєш, чим змити свій дешевий пафос? — пролунав за спиною скрипучий, сповнений отрути голос.

Я навіть не здригнулася. Повільно випрямилася, тримаючи в пальцях знайдену склянку з яскраво-помаранчевим соком, і обернулася.

Камілла. Стояла за пів кроку, тримаючи в руці червоний келих із якимось ягідним пуншем. Очі палали образою, а на щоках усе ще грали червоні плями після мого публічного приниження.

— Камілло, ти за мною по п'ятах ходиш? — я ліниво сперлася стегном на край столу, дивлячись на неї згори вниз. — Якщо шукаєш автограф, то в мене руки зайняті.

Вона нервово смикнула кутиком рота, зробила ще один дрібний крок уперед і знизила голос до шипіння:

— Не прикидайся ідіоткою, Лі. Що між вами з Артуром? Чому він весь перший день тільки про тебе й говорить? А ось цей момент із розподілом — ти як перед директором прокрутилася, щоб бути разом з Артурчиком?

Повітря між нами миттєво згусло. Я навіть відчула, як усередині все зібралося в пружину — не від образи, а від чистої, холодної огиди.

Я повільно нахилила голову набік, міряючи її поглядом, яким зазвичай оцінюють брудний посуд перед миттям:

— Міряти всіх своєю звичною планкою — дуже дурна звичка, Камілло. Якщо єдиний спосіб, яким ти хочеш привернути увагу Князя, це кланятися йому в ноги, то мені тебе шкода. А якщо тебе так сильно колише, чому Артурчик дивиться на мене, а не на тебе, — піди й запитай у нього сама. Хоча... ти ж боїшся, що він знову не помітить тебе, правда?

Обличчя Камілли спотворилося від люті. Вона захлинулася власним вдихом, рука з келихом різко смикнулася вперед — вона явно збиралася з розмаху хлюпнути липкий червоний пунш мені прямо в обличчя і на мій одяг.

Помилка. Фатальна помилка.

Тіло зреагувало раніше, ніж мозок устиг оформити думку.

Перш ніж хоч одна крапля встигла виплеснутися з пластику, моя ліва рука блискавично метнулася вперед. Пальці з важкими срібними перснями залізними лещатами зімкнулися навколо її зап'ястя, блокуючи рух у сантиметрі від моєї грудної клітки.

Камілла писнула від несподіванки й болю — моя хватка була мертвою. Келих хитнувся, і червона рідина розплескалася вниз, заливаючи її власні світлі бежеві туфлі.

Я зробила крок уперед, нависаючи над нею, вільною рукою спокійно забрала стакан, опустила його на стіл і тихо, прямо їй в обличчя, з убивчою насмішкою процідила:

— Ти що, передивилася американських серіалів? Не дурій, Богашева.

Я різко відштовхнула її руку назад. Камілла захиталася на шпильках, ледь не впавши на фуршетний стіл, хапаючись за власне червоне зап'ястя з круглими від шоку очима.

Я незворушно зробила ковток холодного апельсинового соку, переступила через калюжу пуншу на плитці й кинула через плече:

— Краще йди почитай підручник з етики, перед тим як виходити в люди.