П'ять з п'яти

— Клятий Артур..

Я вимовила це вголос, карбуючи кожне слово, і ледь не продавила пальцем скло смартфона. Навколо вирував звичний першовересневий хаос  школи: гучні обійми після літа, нові плітки і знайомства, відблиски сонця на скляних перестінках атріуму. Але для мене весь світ звузився до темного екрана з відкритим шкільним застосунком.

У розділі «Індивідуальна траєкторія: Міждисциплінарні модулі» мерехтіли оновлені списки груп.

Один. Теорія рішень, поведінкова економіка та когнітивістика — Лі Ія, Князь Артур.

Два. Риторика, теорія переговорів та стратегічна комунікація — Лі Ія, Князь Артур.

Три. Геополітика, макросоціологія та інституції влади — Лі Ія, Князь Артур.

Чотири. Системне мислення, логіка та архітектура складності — Лі Ія, Князь Артур.

П’ять. Управління персональним капіталом та біохакінг — Лі Ія... і знову Князь Артур.

Усі п’ять дисциплін. До єдиної.

Я нервово опустила екран вниз, ніби це могло оновити кеш і стерти його ім’я, але довбана база даних стояла на смерть. Схоже, нашій шановній дирекції було настільки нудно жити ці пів року моєї відсутності, коли в коридорах панували тиша й спокій без щоденних сутичок, доповідей завучу та взаємного саботажу, що вони вирішили забезпечити собі реаліті-шоу на весь випускний рік.

Ліцею просто бракувало видовищ.

— Спеціально в алгоритм ручками залізли, садисти, — процідила я сама до себе, стискаючи телефон так, що заніміли пальці.

— Що, хаскі, досі вивчаєш моє прізвище? Подобається, як воно виглядає поруч із твоїм? Чи вже приміряєш на собі?

Низький, глухуватий і до нудоти самовдоволений голос пролунав просто над моїм вухом.

Я аж сіпнулася від несподіванки. Артур виник з-за колони так безшумно, ніби все життя тільки й робив, що підкрадався до людей зі спини. За літо він розрісся в плечах ще сильніше — чорнява здорова скеля під метр дев'яносто, яка безцеремонно затулила мені половину денного світла. На його губах блукала та сама дражлива півусмішка, а карі очі знущально примружилися, розглядаючи мій екран.

Слово «хаскі» підірвало всередині все терпіння, якого й без того не залишилося.

Рука спрацювала швидше, ніж увімкнувся здоровий глузд.Пальці стиснулися в міцний кулак, а плече пішло назад для короткого, вивіреного тайського хука — прямісінько в ту саму крихітну застарілу горбинку на його носі.

— Я ж тебе попереджала ще в першому класі, Князь!..

Удар розсік повітря за міліметр від його носа — Артур навіть не смикнувся назад. Його важка долоня з довгими чіпкими пальцями метнулася на випередження й залізним кільцем зімкнулася навколо мого зап'ястя, глушачи всю інерцію удару в повітрі.

Він спокійно вивернув мою руку вбік, скорочуючи й без того небезпечну дистанцію, і схилився так близько, що я відчула його тепле, розмірене дихання на своїх віях.

— Полегше, Лієчка, — насмішкувато промовив він, не послаблюючи хватки, а в його карих очах затанцювали бісики. — Забула, що на мені твої викрутаси вже давно не працюють? Краще зізнайся, Ій: це ж ти підлізла до директора зі своїм  статусом слухняної дівчинки, га? Вмовила поставити нас разом на всі п'ять модулів, бо за пів року в Кореї аж надто за мною скучила?

Мене наче окропом обдало від такого рівня нахабства. Я різко смикнула руку, вириваючи зап'ястя з його залізних пальців, і вбила в нього свій найкрижаніший, спопеляючий погляд, поправивши тонкі окуляри вільним пальцем.

— Князюша, я б краще погодилася цей довбаний одинадцятий клас екстерном скласти й піти до універу просто зараз, аби тільки твою криву фізіономію тут не спостерігати.

Я вже збиралася розвернутися на підборах і піти геть, але Артур лише ліниво запхав руки в кишені темних штанів, розправив широчезні плечі й тихо, з якоюсь тягучою, нестерпною щирістю кинув мені в спину:

— А я от сумував.