2

2

Квітослава пройшла у тому напрямку, який їй пояснювали, а потім потрапила на велизезний майдан, прикрашений її квітами.

Це ж її звіти! Розпач та обурення душили дівчину.

До неї підійшов старий з довгою бородою.

- Чим можу бути корисним? - запитав він.

- Я хочу влаштуватися садівницею. - відповіла Квітослава.

- Йдіть за мною. - проговорив старий. - Слухай, дівчино, ти не виглядаєш, як служниця. Скоріше, ніби ти сама володарка цього палацу.

- Вам це здалося.

- Я добре розбираюся у людях. І річ не лише у твоєму багатому одязі, а й у самих манерах.

- Моя родина збанкрутувала, ось і приходиться шукати роботу.

- Ну, добре-добре. Не вилюйся. Я допоможу тобі влаштуватися на цю посаду. Я тобі скажу один секрет, розкрию критерій, згідно з яким господар обирає садівників: робітник чи робітниця повинні сподобатися його квітам, бо вони такі вередливі, навіть пити відмовляються. Уявляєш? Щоб рослини були такими розумними та принциповими? Витягають свої корені, щоб не пити! Бачиш дива, а ось такі - ні.

Старий привів Квітославу до господаря та залишив її наодинці з ним, повідомивши лише одне:

- Це нова садівниця.

- Подивимося. - сухо фиркнув господар, проводжаючи поглядом свого підлеглого.

Він подивився уважно на Квітославу, навіть не спитав дівчину, як її звати, лише скамандував:

- Напої мої квіти.

Господар протягнув їй глечик з водою.

Квітослава взяла цей глечик та почала поливати свої квіти, які із залюки почали своїми коренями смоктами з ґрунту воду.

- Ти працюєш на мене. - повідомив володар. - Як тебе звати?

- Квітослава.

- А я - Всеволод. І не треба до мене звертатися через дрібниці. Лише з поважних причин.

Всеволод пішов.

А Квітослава залишилася зі своїми квітами, напоюючи їх водою, яку вона черпала з колодязів, які стояли повсюди та були з'єднані між собою.

- Я вас заберу звідси. Обіцяю. Тільки я не знаю, як це зробити. А вже пообіцяла. Я навіть не знаю, як самій звідси вибратися. - пояснювала Квітослава.

А після останніх її слів квіти образилися та відвернулися від неї.

- Я не піду без вас. Обіцяю. Якщо забрати вас не вдасться, залишусь з вами тут навки. - пообіцяла молода жінка.

І після цих слів квіти повернулися до неї.