Меланія назавжди

Адріан швидко збагнув, що зайві глядачі йому не потрібні, і тому одразу сховав скриньку й вийшов.

— А він виявився не таким хорошим, як здався на перший погляд, коли стояв з квітами в коридорі, — підмітила медична сестра. — Я прийшла на прохання лікарки та зустріла вашу маму, тому ми й зайшли разом. Залишаю вас наодинці.

Коли медсестра вийшла, Клер підійшла до ліжка й міцно обійняла Єву.

— Вибач, я мала прийти раніше, — з розкаянням промовила мати, гладячи доньку по волоссю. — Тобі б не довелося вислуховувати цього зухвалого хлопчиська.

— Він давно вже не хлопчик, — спокійно відповіла Єва. — І мені потрібно врешті-решт навчитися захищати себе.

— Що ж, якщо ти так хочеш, я не буду сперечатися, — з ледь помітним сумом погодилася Клер і дістала з сумки контейнер із власноруч приготованою їжею. — Тут твоє улюблене.

— Дивно отримувати від тебе щось інше, окрім сендвіча з сиром, — посміхнулася Єва. — Схоже, перебування в лікарні почало приносити свої дивіденди.

— Доню, вибач, що раніше мало турбувалася про тебе, — очі Клер на мить заблищали від сліз. — Я обіцяю змінитися.

— Я вірю тобі. А зараз пропоную розділити цю смакоту на двох.

Решта часу пройшла в приємному спілкуванні, і коли Клер мала вже йти, Єва пообіцяла, що скоро все вирішиться і вона повернеться додому.

Ввечері, як і обіцяла, зайшла Глорія. Вона була небагатослівна, але того, що сказала, було достатньо для підтримки.

— Єво, я не можу тобі багато чого зараз проговорити, бо навіть у найтовстіших стін є свої вуха, тому тримай ось, — лікарка протягнула свій блокнот, у якому вела ранкові записи. — Тут я написала план дій на випадок, якщо цієї ночі ти знову потрапиш у світ Меланії.

— Дякую вам, — на очах Єви знову виступили сльози, але цього разу це були сльози полегшення. — За цей короткий час ви стали для мене справжньою подругою.

Лікарка легенько потиснула дівчині руку й вийшла з палати, обережно зачинивши за собою двері. Єва ж почала уважно вивчати записи, які могли врятувати її життя.

За вивченням записів дівчина й не помітила, як опинилася знову в «Monolith Group». Але тепер усе було інакше: Єва повинна була вдавати Меланію, а не бути нею, як це було раніше, і перше, що значилося в переліку дій у блокноті, — знайти союзника.

Єва замислилася над тим, кому можна довіряти, як у кабінет увійшов її незмінний секретар Фелікс. Він працював тут дуже давно і був найкращим кандидатом.

— Міс, ви знаєте, що я з вами працюю не перший рік і ніколи не сперечався з вами, але сьогодні я хочу дати непрохану пораду, — Фелікс підійшов ближче до столу.

— Говоріть, я уважно слухаю, — спокійно відповіла вона.

— Не довіряю я цьому Адріану, — Фелікс занепокоєно озирнувся на зачинені двері. — Якийсь він підозрілий, ще й такого серйозного клієнта хоче віддати за просто так.

— Мої думки збігаються з вашими, — відповіла Єва. — Потрібно непомітно поспостерігати за ним, а ще — ретельно перевірити його минуле. Не просто так він прийшов у компанію, далеко не просто так.

— Я готовий взяти на себе обидві задачі, — рішуче промовив секретар. — Мене лише турбує, що ви будете робити, коли Адріан почне тиснути з цією угодою?

— Я планую потягнути час, щоб юристи досконало вивчили ті документи, які він залишив на ознайомлення, — Єва перевела погляд на товсту папку.

— Той, хто копає яму іншому, сам у ній опиниться, — похмуро зауважив Фелікс.

— Сподіваюся, Феліксе, нам вдасться покарати Адріана, — підсумувала дівчина, і в її голосі не лишилося і тіні сумніву.

Після того як Фелікс пішов виконувати свою частину домовленостей, Єва викликала юриста.

Річард не змусив себе довго чекати і вже за кілька хвилин був у кабінеті. Це був високий чоловік середнього віку з ледь помітною сивиною на скронях. Його не можна було назвати стовідсотковим союзником, але й ворогом він ніколи не був. Одне те, що він був відданий компанії цілковито і повністю, було достатньо переконливим для дівчини.

— Добрий день, міс Меланіє! Коли ви особисто викликали мене, я одразу зрозумів, що це щось термінове. Не помилився? — стримано запитав Річард, підійшовши до столу.

— Ні, інтуїція вас не підвела, — спокійно відповіла Єва, намагаючись тримати спину так само рівно, як це робила Меланія. — Сподіваюся, ви розумієте, що перевірка, яку я хочу вам довірити, має залишитися виключно між нами і зроблена в найкоротші терміни.

— Ви підозрюєте конкретну людину? — Річард пильно подивився на неї крізь окуляри.

— Так, але поки не можу сказати, кого саме, — Єва підсунула до нього товсту папку з документами Адріана.

— Я вас розумію і до вечора підготую звіт, — упевнено підсумував юрист, забираючи контракт.

Перша половина дня була досить продуктивною, Єва й не помітила, як настав час обіду.

До кабінету тихо постукав Фелікс і запросив приєднатися до нього в садку. Це було досить незвично для нього, та Єва одразу здогадалася, що це запрошення — не просто так.

Коли Єва прийшла на місце зустрічі, Фелікс уже був там. Лише переконавшись, що їх ніхто не підслуховуватиме, він наважився почати розповідь.

— Міс Єво, ви ж пам’ятаєте, за яких обставин звільнили містера Пітерсона?

— Таке не просто забути.

— Так от, як з’ясувалося, він співпрацював з Адріаном досить давно. І те, що Адріан саме в той день завітав до вас в офіс, далеко не випадковість.

— Раніше я б не повірила, але зараз… Що ж, дякую за інформацію, мені є над чим подумати.

Фелікс повернувся першим до офісу, а Єва ще пів години прогулювалася садом, щоб хоч трохи заспокоїти свій розум.

По поверненню Єва виявила на своєму столі записку від юриста: «Цей договір мав стати пасткою для вас. Ні в якому разі не погоджуйтеся». Також на словах Річард передав через Фелікса, що планує особисто поговорити з Адріаном.

Ідею розмови з Адріаном Єва не вважала доцільною, але якщо Річард вирішив поговорити з ним особисто, це означало, що на те є вагома причина.