РОЗДІЛ 2

Складні періоди потрібні людині для того, щоб вона почала нарешті звертати увагу на те, що насправ ді необхідно, а не те, що мають інші. Усе своє свідоме життя намагалася допомагати людям, забуваючи про свої потреби та права. Забуваючи те, що я теж можу бути виснаженою та вразливою. Мені теж потрібна допомога, обійми та поцілунки. Через це важко знайомитися з чоловіками. Вірити їхнім словам, а не вчинкам. Шкодую, що раніше цього не розуміла. Моє життя нагадує життя інших жінок, які досі живуть в Україні і не мають бажання покидати її. Як би сильно не хотілося. Сподіваюся, що моя історія допоможе вам краще зрозуміти себе і прийняти рішення, що докорінно змінить вашу реальність і думку. Що ви нарешті зможете пишатися тим, ким ви стали. Неідеальними та по- справжньому щасливими. 

                            *************************

Я познайомилася з Гнатом Байдою два місяці тому. Було занадто спекотно. Вірніше жарило як в справжнісінькому пеклі. Сидячи в сквері на лавці я почула голос:

• Біля вас вільно? 
• Так. Сідайте будь ласка. Я - Юнона. Можна Юна.
• Гнат. Ви дуже красива жінка. Давно таких не зустрічав. Ще й розмовляєте українською.
• Я вдячна вам за мирне небо над головою. Завдяки таким героям як ви я не боюся розмовляти українською. Ви певно чули про вбивство Ірини Фаріон? 
• Чув. Не знав її як людину. Та все одно шкода. 
• Дуже шкода. Людей вбивають за українську мову. Це вже було. Давайте підемо в кав'ярню? 
• Мені не зручно. Я ж у формі. 
• Не важливо чи ви у формі чи ні. Головне розслабитися. 
• Я не вмію розслаблятися. Вірніше для мене це алкоголь з цигаркою. 
• Оце дуже погано. Я не маю права вчити вас життю. Я вдячна всесвіту за знайомство з вами, Гнате. Для мене особисто ви- герой.

Згодом ми вже сиділи в маленькій і дуже затишній кав'ярні, попиваючи ароматну каву і розповідаючи один одному те, що не можна сказати рідним чи друзям. Якщо останні звісно є. Мене вразила його манера спілкування та поведінка. Тільки погляд його карих очей видавав всесвітню втому. А ще смерть. Він бачив її наживо. Цей чоловік проливав кров ворогів за рідну мову, за Україну, за рідних. Не всім дано це зрозуміти. Усвідомити увесь тягар, який ліг на плечі нашим доблесним воїнам. Як би не вони, то боюся уявити, що з нами усіма сталося б.