Розділ 6. На орбіті

Прохід через червоточину пройшов без ексцесів. Капітан Плат м'яко вивів корабель із режиму гіпершвидкості, але поки що не повертав штучну гравітацію. Це було розумно. Без шкоди для здоров'я тільки дракони здатні переносити зміни швидкості та різкі перепади тиску. Решті істот потрібна і премедикація перед стрибком, і після вводяться препарати, що сприяють відновленню організму.

Контроль над станом кожного пасажира і члена команди здійснювала команда бортових медиків з використанням можливостей ШІ «Ковчега».

Поки корабель був схожий на власну примару, я залишила каюту і вирушила в кают-компанію випити справжньої заварної кави. У коридорах миготіло помаранчевим аварійне освітлення. У рамках протоколу за п'ять хвилин, якщо все пройшло, як годиться, воно повинно буде змінитися на звичайне денне світло з довгою світловою хвилею, що дорівнює рівню сонячного ранку на Алракісі.

Я вільно пройшла в технічне приміщення кухні. У мене, як у власниці «Ковчега», був доступ до всього на цьому судні, крім відсіку з двигуном.

У закріплених шафках знайшла розпочату пачку кави. Аромат м'яко обсмажених зерен приємно полоскотав рецептори, викликаючи передчутливу посмішку.

Кавомолка знайшлася тут же, закріплена на столику поруч із великим харчовим автоматом. На цього звіра я покосилася з побоюванням. Він видавав різні чавкаючі та булькаючі звуки. В автоматичному режимі йшло приготування чергового сніданку. Хоча за часом це могла бути і вечеря. У космосі поняття ранок—вечір умовне, визначається тільки увімкненням і вимкненням верхнього світла, згідно зі звичним для команди добовим режимом.

— Я заслуговую на честь отримати чашечку кави з рук прекрасної деси? — пролунало за спиною, і я різко розвернулася до Ергана. Він стояв, склавши руки на грудях і спершись на край стільниці стегном. — Ти як?

— Чудово. А що, може бути інакше?

Настрій був чудовим. До Каракса залишалося півдня шляху, а там на мене чекало стільки всього цікавого, що дух захоплювало від перспектив і можливостей.

— Ти не шкодуєш? До Каракса залишилося зовсім близько.

Ерган підійшов зі спини так близько, як не підходив усі сім днів. Від цієї близькості мене повело. Хребтом донизу до хвоста пробігли колючі мурашки, у ділянці лопаток усе приємно напружилося, зазуділо, немов фантомні крила намагалися розвернутися. Я прогнулася, притискаючись спиною до свого дракона і відкидаючи голову йому на плече.

— Про що я ніколи не шкодуватиму, так це про зустріч із тобою. Алракіс, Каракс — не має значення. Мій дім там, де ти, любов моя.

Чоловік упевнено обхопив мене руками за талію і розвернув обличчям до себе.

Сині очі із золотою мерехтливою щілиною зіниці дивилися з бажанням. Я задоволено видихнула, позбуваючись невпевненості через натягнутість у наших стосунках під час усього польоту. Я перша потягнулася за поцілунком. Чоловік дражнив, відхилявся, змушуючи мене тягнутися до нього, до його звабливих губ. За кілька сантиметрів я зупинилася, повністю розпластавшись по сильному тілу й охопивши могутню шию руками. Завмерла, вдивляючись в очі мого дракона. Мені потрібна була відповідь на закономірне запитання: чи пробачив він мене? Чи тільки дозволив згладитися напруженій ситуації перед зустріччю з батьком.

Чоловік хитнувся, підминаючи мене під себе, охоплюючи рукою потилицю так стрімко, що я тільки хекнути встигла. Його поцілунок був по—звіриному наполегливим, зголоднілим. Я тихенько заскулила йому в рот, втискаючись міцніше в треноване тіло.

Своїми сплетеними тілами ми змахнули зі стільниці пачку кави. Та з шумом шльопнулася під ноги, розсипаючи дорогоцінні зерна. Маленькі роботи прибиральники взялися за свою справу. Бездушним машинам було все одно, що тут на кухонному столі відбувалося примирення двох вічних істот. Ніякого пієтету!

Вжикнули вхідні двері камбуза і одразу ж зачинилися з чиїмись гучними «ой!» і «ого!».

Ми ж продовжували жадібно цілуватися. От не знаю, скільки б це ще тривало, якби двері знову не відчинилися, і за спиною Ергана не почувся впевнений голос капітана Плата:

— Десай ар К'єррі, ви вибрали невдале місце для своїх шлюбних ігор. Ви порушуєте статут корабля. Використовуєте місця загального користування не за призначенням. Пройдіть у каюту і там займайтеся створенням потомства.

Зовсім приголомшена пристрастю мого дракона, я нетямуще виглянула з-за плеча Ергана. У дверях, за спиною капітана, юрмилися члени екіпажу і навіть частина вчених з посмішками на все обличчя.

Дракони не вміють червоніти, але в жар мене кинуло — думала, спопелюся.

Ерган прикрив мене своєю широкою спиною, даючи час привести одяг до пристойного вигляду. Магнітні застібки на кітелі виявилися повністю розстебнуті. А майка задерта до грудей.

— На жаль, у нас поки що не шлюбний період, — незворушно промовив він. — Справ, знаєте, сила-силенна, ніколи нам. Ось зараз каву варимо.

Глядачі за спиною капітана стрибнули від сміху. Навіть незворушний Плат смикнув куточком губ.

— Дозвольте цим зайнятися стюардам. Ви мені потрібні для іншої справи, десай ар К'єррі. Десу ар Н'єррі я теж чекаю. Ми наближаємося до орбіти планети.

Капітан розвернувся йти, і одразу ж розсмоктався і натовп роззяв. Два кухонні працівники прошмигнули повз нас до харчового автомата, що істерично пищав.