3. Влад

День хилився надвечір. Лера сиділа на підлозі, притулившись спиною до ліжка. Заплющивши очі, вона слухала, як мурчить на стільці Мотя, згорнувшись. З вітальні долинали звуки телевізора. Подумки Лера була вже в іншому місці. Вона навіть і не помітила, як задрімала.

Їй снилося, що вона кудись летіла. Над нею були білі пухнасті хмари, внизу миготіли дахи будинків. Кілька разів їй уже снилося це місце. Незабаром вона побачила замок із синім прапором, що розвівався на флагштоку. На ньому були зображені сонце та півмісяць.

У своєму сні дівчинка проникла у сам замок. Пройшла довгими коридорами, якими снувала безліч слуг. І нарешті опинилася у великій кімнаті. Її вона бачила вперше. Вікна тут розташовувалися під стелею та мали витягнуту форму. Освітлювали приміщення чарівні ліхтарики, що ширяли в повітрі.

Побачене там Лері не сподобалося. Їй найчастіше снився хлопчик, що допоміг втекти від химер, і Морл… Але тут була ще й Леліла. Лера пам'ятала її як холоднокровну, корисливу жінку. Така не задумуючись вбила б своїх родичів для досягнення цілі.

Не зрима Лера стояла осторонь, спостерігаючи за уроком магії, як вона зрозуміла.

Лелила в штанах і зав'язаним у «кінський хвіст» волоссям стояла навпроти трійці підлітків. Це були ті, з ким Лера була вже знайома.

- Вам потрібно ретельніше відпрацювати ці заклинання! Це нікуди не годиться! Джина ти перша!

Світловолоса дівчинка підібгала губи. Їй не подобалося, коли її вичитували перед хлопчиками. Витягнувши чарівну паличку, вона зробила крок вперед. Принцесі Лелілі було глибоко начхати на чиєсь самолюбство. Перед цим вона накричала на них із Алексом за те, що вони вже кілька занять не дають результатів.

- Скіо! – її голос здригнувся, через що він став схожим на писк. Дівчинка, закашлявшись, кинула повний надії погляд на манекен, що стояв за два метри від неї.

Але розривне заклинання не завдало йому жодної шкоди. Перевівши погляд на принцесу, Джина втупилася.

- Жахливо. Напевно, мені потрібно особисто зайнятися вашим навчанням!

- Ваша Високість. - подав голос темноволосий хлопчик. – Перевірте у нас будь-яке інше заклинання. Ми їх знаємо чудово. На це у нас поки що не вистачає досвіду.

Змірявши поглядом хлопця, Леліла закотила очі.

- От і тренуватиметеся під моїм наглядом. Тебе, Владе, це звичайно ж не стосується. У тебе, як ти сказав, все чудово! Постій поки мовчки, потім я придумаю, яке заклинання ти будеш вчити далі.

- Але я… - заїкнувся був хлопчик.

- Влад, невже ти думав, що я дам тобі сидіти без діла? Ти ж наш найздібніший учень.

Хлопець похнюпився, зробивши крок до друга.

Тут від дверей почулося гучне покашлювання. Всі одразу повернулися на нього. У проході стояв Морл.

- Ти надто вимоглива до них, Ліло. – засміявся чоловік, ступивши до них. – У них достатньо часу, щоб вивчити все!

Тепер Леліла ображено стискала губи.

- Це не зброя Морл. - прошепотіла вона, щоб чув тільки брат. – Вони нізащо не освоять смертельних заклинань. Їх здолали діти, що вчили магію лише рік. Що говорити про досвідчених магів?! - у голосі у неї було обурення. - Я не можу зрозуміти, навіщо вони тобі? Посвяти мене у свої плани.

- Сестра. Ми це обговорювали. Вони мої учні. І тільки я розпоряджаюсь їхньою долею. Владе! – звернувся він до хлопця.

- Так, сер.

- Як вважаєш, скільки часу вам потрібно, щоб вивчити смертельне заклинання?

Хлопчик трохи помітно побілів. Інші двоє перезирнулися один з одним, намагаючись приховати переляк. Це було дуже складне заклинання, яке, до того ж, забирало сили.

- Я не знаю. - Влад запнувся. – Може рік, може більше…

- Ясно. Тоді починайте вивчати теорію. За місяць приступіть до практики. Я на вас сподіваюся. Влад, Джина, Алекс… – чоловік обвів дітей поглядом. - Покажіть, чого ви варті!

Після цього напруга лише посилилася. Ніхто не зміг суперечити королю. Поплескавши по плечу свого улюбленця, чоловік розвернувся і вийшов із кімнати.

- Продовжуємо! Алексе, тепер ти! Потім влаштуємо дуель. Відпрацюємо старі заклинання.

* * *

Озирнувшись на коридор, Влад прослизнув до своєї кімнати. У цей час його вже навряд чи хтось потурбує. Уроки закінчилися, а приятелям він сказав, що втомився та хоче спати.

Незважаючи на день, спальня була занурена в сутінки. Обігнувши ліжко, хлопчик попрямував до шафи. Там у нього ховалася цілком непомітна річ, а саме мітла. Нещодавно їх навчали польотам на них. Влад тоді не сильно оцінив бажання короля навчити їх керувати половиною асортименту магазину «Soaring in the sky». Йому і на землі було непогано.

Вхопивши за держак мітлу, Влад попрямував до відкритого вікна. Видершись на підвіконня, він кинув тривожний погляд униз. Боятися було нічого, але...

Відштовхнувшись, Лис направив мітлу у бік шуму води. Водоспад Люсі знаходився за п'ять хвилин польоту від замку. Це було одне з найкрасивіших місць Голдену – столиці Роена.

У дитинстві він кілька разів приїжджав зі своїм учителем історії. Це був великого розуму чоловік. З ним завжди було цікаво розмовляти. Влад шкодував, що ці часи минули. Місяць тому…