Свято Івана Купала

— Інночко, порадуй стареньку, — вже тиждень благала мене бабуся Іванна. — До свята залишилось 4 дні. Доведи всім, що я не божевільна.

— Кому всім? — нервувала я. — В твоєму селі майже людей не залишилось.

— В першу чергу я хочу, щоб ти повірила в дива!

— Ну нащо тобі це?! — заскиглила я. — В кожного своя віра.

— А тобі самій не хочеться дізнатися правду?

— Я не шукач міфів, навіть не історик — мені не цікаво!

— Подумай, будь ласка, я тебе прошу, — в неї були такі невтішні очі, що я ледь не заплакала.

«Зрештою, що може трапитись? Погуляю трішки лісом й повернусь з пустими руками, щоб заспокоїти стареньку.» — роздумувала я.

— Ти заспокоєшся, якщо я не знайду квітку? — нарешті здалася.

Бабуся ледь не застрибала від щастя. Вона заплескала в долоні й захоплено заговорила:

— Головне, пам’ятай: ні в якому разу не обертайся назад, які б ти звуки не чула. Проходь мимо, навіть якщо хтось кличе на допомогу. Завжди йди вперед, ні в якому разі не повертайся назад, — давала наставляла  мені бабуся.

Вона ще багато чого говорила, а я тільки усміхалася й не надавала значення її словам.

Взагалі, в мене була мета поїхати туди, день побути й повернутися з пустими руками.

— Ура! Мама їде квітку шукати! — заголосили діти, коли я вже збиралася в дорогу.

— Цить! Бо сусіди подумають, що я заразилась божевіллям від бабусі, — прошепотіла своїм мишенятам та потріпала їх щічки.

— Я все чула, — усміхнулася старенька.

— Сама винна, не треба на кожному кроці розповідати свої оповідки про чарівну квітку та демонів! — звернулася до бабусі Іванки.

— Це правда!

— Все, досить. Не встигну на автобус, тоді не плачся.

Я обійняла дітей, бабусю та простилася з мамою. Дякувати випадку, що чоловік був відсутній, він працював далекобійником, він не зрозумів би моїх дій і не за що не відпустив. Батько ж мій хворів й тому не проводив мене.

Поїхала в село Микуличин, це якраз неподалік бабусиного селища, але туди автобуси не ходили й там окрім декількох хатин нічого не залишилось.

На місці я винайняла собі будинок на день, бо мала наміри завтра повернутися додому.

Сьогодні 6 липня. З настанням 00.00 годин на 7 липня треба буде йти глибоко в  ліс у пошуках папороті.

Я не планувала серед ночі шастати лісом, але мала наміри потрапити на святкування цього свята в першій лінії лісу неподалік річки Прут.

Святкування розпочались о дев’ятій годині вечора. Селом йшли дівчата в білих сукнях-вишиванках до коліна. Я також вдягла таке вбрання й пішла за ними. Парубки йшли позаду в сорочках з вишитим червоно-чорним орнаментом й шароварах.

Я немов опинилась в давнину, коли дотримувались традицій святкування.

Всі присутні почали співати:

Ой на Івана, та й на Купала

Там дівчинонька квіти збирала.

Квіти збирала, в пучечки клала,

До річки несла, в воду пускала

"Ой світи, сонце, світи та й не грій,

Щоб мій віночок та й не згорів.

Щоб мій віночок живим зостався

Та й миленькому в руки дістався".

Пливи, віночку, по синій хвилі

До тої хати, де живе милий.

Поплив віночок та й за водою,

Серце дівоче забрав з собою.

Ми зайшли в ліс ближче до річки горіло багаття. Неподалік від нього стояло два опудала. Герої свята — Купала та Марена, які уособлюють чоловіче (сонячне) і жіноче (водяне) божества.

Продовжуючи спів дівчата взялись за руки й почали водити навколо них хоровод, а хлопці пішли до багаття.

З криками «на силу, на здоров'я, на красу, на врожай» хлопці почали стрибати через вогнище, а дівчата сіли на землю й почали плести вінки.

Ці дійства заворожували, приносили щастя. Я немов опинилась в минулому й не вірила, що така краса, ці українські традиції.

Через вогнище почали стрибати дівчата з тими ж закликами, що й до цього хлопці. Хтось стрибав парами, а хтось сам, але сміх лунав звідусіль.

Потім з’явилися свічки й запаливши їх від багаття дівчата пішли в бік річки, співаючи:

В ніч на Івана, тай на Купала,

Красна дівчинонька долю шукала

Ту, що їй мати в колисоньку клала.

В ніч на Івана, тай на Купала,

Снився їй сполох, дівчина встала,

В ніч на Івана, тай на Купала,

Дівчина долю в росах шукала.

Бігла крізь терни, терни тернові,

Ніженьки ніжні сколола до крові.

Впала додолу крові краплина,

Стала в тім місці біла калина,

Біла калина в квіті зірчастім,

Красна дівчина здибала щастя.

В ніч на Івана, тай на Купала, 

Красна дівчинонька долю шукала.

В ніч на Івана, тай на Купала,