Епілог - Ліна

кілька місяців потому

– Почекайте трохи, – прикриваю слухавку долонею та йду до чоловіка.

Він знову на складі пропадає, пакує замовлення нашої онлайн ветаптеки.

– Знову той чоловік хоче щось перепитати. Про мастит у кіз, – уже за десять секунд передаю телефон і тихенько, щоб нічого не зачепити, вертаюсь на подвір’я.

Склад у нас маленький, буквально одна кімната. Але там уже такі хащі, що навіть дивно, як Дан орієнтується. Мабуть, час розширюватися.

Аптека, хоч і скромна, проте перспективна.

Покупців небагато, але вони постійні. Повертаються і рекомендують нас друзям. Тож, навіть без агресивої реклами, справа рухається дуже добре.

Ще звертаються, бо, крім ветеринарних товарів, Богдан Ткаченко щедро роздає своїм клієнтам безоплатні консультації.

Йому вже й у неробочий час дзвонять. Й у вихідні. І на свята.

Хтось із місцевих навіть просив приїхати оглянути тварин на господарстві. Проте Дан не погодився. Це все ж відповідальність, а в нього немає належної освіти – у цій версії життя.

І все частіше він задумується про те, щоби подати документи та вчитися, хоча б на заочному. Але поки що згоди на такий крок «згори» йому не дають. Доведеться виїжджати кудись ближче до цивілізації на навчання, на практику. А це ризик.

Мені хочеться, щоб він займався улюбленою справою. Але і тривожно за безпеку нашої родини. Бо… невдовзі вона стане більшою.

Сідаю коло малини, яку збиралася обрізати, але думки, важкі й щасливі, змішані в одному вихорі, не дають зосередитися.

Я йому ще не казала.

Ми не планували.

І взагалі ледь-ледь розпочали цю сферу стосунків.

Коли наша близькість відбулася вперше, у мене склалося відчуття, що я практично змусила до цього чоловіка. Щойно поцілунки та обійми доходили до гарячої межі, він ставав напружений, нерішучий, затиснений.

Довелося натурально звабити його!

Добре, що інтернет багатий на різноманітні поради.

Я взялася вивчати тематичні статі та слухати лекції сексологинь. Ніколи б не подумала, що зважусь на це. Але той стан, до якого доводив мене Дан пестощами… а потім щось у ньому переклинювало, і він зупинявся. Починав робити звичайний масаж, відволікати розмовами чи вмикати романтичні фільми та пропонувати смоколики з чаєм. Чи розпитувати про успіхи в моїй тепличці.

О-о-о… Це було нестерпно.

Ні, я люблю фільми, розігріті м’язи та щире спілкування. Але ж не настільки!

Крім того, я розуміла, що то привиди минулого не відпускали чоловіка та не давали повірити в нове майбутнє. Пірнути в нього.

Зрештою, вирішила, що маю трохи включитися в процес.

Спочатку я діяла за рекомендаціями, які навіть старанно записала в блокноті. Пощастило, що папір не загорівся під моїми пальцями.

План зваблення починався з маленького хитрування. Я попросила чоловіка принести мені рушник, який, начебто, забула, коли приймала ванну. А коли Дан простягнув мені його, відводячи очі, повільно підвелася повністю з води та смикнула ошелешеного чоловіка на себе. Притиснулася всім тілом. Його одяг уміть намок, на що я вказала та одразу ж взялася допомагати його позбутися.

Тут уже Дан нагадав мені ту людину, якою я побачила його вперше. Очі потемніли, ніздрі здригнулися від кількості повітря, яку він судомно затягнув у себе. У горлі загрозливо заклекотів майже звіриний рик. Але не від гніву… Тепер я добре вивчила кожен його емоційний рух і відтінок.

То була саме така пристрасть і бажання, які я жадала викликати в ньому. Щоб занадто чіпкий розум вимкнувся та дав нам насолодитися один одним до останку.

Проте, за одну секундочку до вирішального моменту, Дан усе ж опанував себе. Змусив розплющити очі, подивитися на нього, тяжко ковтнув. Певно, хотів ще раз пересвідчитися, спитати чи попередити… Я зупинила: ніжно поцілувала його верхню губу та прошепотіла відривисто та хрипко: «Кохаю тебе. І хочу. Зроби мене своєю».

Після цього ми скрикнули одночасно – я від дискомфорту свого першого разу, а він – від того, що в забутті сильно сперся на поранену руку.

Ми, нарешті, сплелися не лише серцями та душами, але й тілами. І це було приголомшливо, зворушливо та вразливо.

Відтоді чоловік більш вільно почувався зі мною в інтимній сфері. А те хмільне зачарування і захват, з якими він спостерігає за найдрібнішою моєю ініціативою… вони мотивують і далі вивчати цю делікатну тему. Експериментувати. І насолоджуватися кожною хвилинкою гарячої відвертості.

Я майже впевнена, що ми не убереглися в один із таких, мною спровокованих моментів. Але не шкодую. Лишень хвилююся, як він сприйме новину.

Інколи згадую емоції, з якими казав, що ніколи не матиме сім’ї.

Але то він казав за інших обставин, іншій жінці. І, взагалі, в іншому житті.

Богдан Ткаченко, мій чоловік, такого не казав Поліні Ткаченко, у дівоцтві Мирній. А що саме він скаже щодо дитини… дізнаюся вже завтра.

У східних традиціях прийнято дарувати подарунки на свій день народження. Тож саме цим я і збираюся зайнятися. Лишилося перечекати ніч, що я зроблю без проблем. Бо останнім часом відчуваю непереборне бажання десь покуняти.

Усміхаюся своїм думкам і спогадам, погладжую ще зовсім плаский животик кілька митей. А потім-таки беруся до роботи.

Саджанці, які в мене замовили сусіди, самі себе не викопають.