Глава 40

- Попалися! - збоку противно клацнув затвор об'єктива і різонув по очах спалах фотоапарата. Френк Слаг стояв в кількох метрах  від них. Як тільки він зробив своє діло, одразу ж дременув до автомобіля, припаркованого неподалік. За секунду той залишив по собі лише сморід вихлопів і сліди від шин на асфальті.

- Клянуся, - процідив крізь зуби Герман, - я колись вб'ю його. Ця сволота тільки цього й добивається, а мені коштує величезних зусиль стримуватися і не прибити його.

У Мілани ж було таке відчуття, наче сталося щось непоправиме.

- Можливо, мені одразу потрібно було заявити, хто ти і що означаєш для мене, - промовив Безсмертний, обхоплюючи її обличчя ніжно долонями. - Але все вийшло так несподівано, я не знав, чи хочеш ти бути зі мною, чи захочеш поїхати зі мною в Лондон..., - він подивився на неї з надією, - ми навіть не встигли обговорити  все. Я думав, ще є час підготувати тебе до цієї частини мого життя. Звикнути трохи...

- Як до цього можна звикнути? - прошепотіла Мілана, озираючись. Ще чутно було розмови з іншої сторони будинку. - До цієї надмірної уваги! Я не знаю, як ти справляєшся з цим, - вона похитала головою. – Коли не можеш ступити й кроку, щоб тебе не сфотографували і не написали якісь дурниці, не випрали твою брудну білизну привселюдно.

- Я знаю, зараз тобі дуже важко, адже це звалилося на тебе як сніг на голову, але з часом до всього звикаєш і вчишся не звертати увагу. Це одна з  негативних сторін моєї популярності, доводиться чимось жертвувати. Коли ти публічна людина, то повинен розуміти, що твоє особисте життя завжди буде на видноті. Хоча до цього часу, частину його мені й вдавалося приховувати.

Мілана прикусила губу, їй так добре було в його обіймах, а його зізнання змусили серце битися в два рази швидше. Однак, відчуття тривоги не покидало її, перекреслюючи все: здавалося, зараз знову хтось вистрибне з кущів із криками «сир», тому вона нервово час від часу позирала по сторонах. Ніни з Орестом вже не було чути.

- Мені потрібно вже йти, - тихо сказала, - не хочу, щоб ще якийсь писака  нас тут застукав. Підсадиш? Безсмертний кивнув, він бачив настороженість та напругу в очах Мілани, і не міг її в цьому звинувачувати. Вона поцілувала його, швидко, але пристрасно, а потім Герман допоміг їй залізти на підвіконня.

- Мілко! – гукнув пошепки, коли її ноги торкнулися вже підлоги спальні. – Я хочу бути з тобою, дуже.

- І я цього хочу! – відповіла Мілана, проте в очах її Герман бачив сумнів і страх.

Наступного дня Френк Слаг зробив своє діло і фото Мілани та Германа, що потайки цілуються під її будинком заполонили простір масмедіа. Чого лише  не писали, і що не домислювали, аби тільки пояснити, чому музикант приховує свою нову пасію. Абсурдні думки, припущення, а часто й зовсім жорстокі коментарі довели Клавдію Семенівну мало не до нервового зриву, тим більше, що адміністрація університету через неї намагалися вплинути на Мілану й просили негайно припинити цей сором, хоча звільнення вже й так загрожує їй найближчим часом, але якщо роботу не хоче втратити й Ольшанська, то мусить приструнити дочку. Така поведінка викладачки псує репутацію навчального закладу. На що Клавдія Семенівна відправила їх куди-подалі, приправивши відмову гострим слівцем, адже була на пенсії за вислугою років і не боялася, що її випхають вслід за Міланою. Проте стрес та хвилювання зробили своє і під вечір швидка забрала Клавдію Семенівну з гіпертонічним кризом в лікарню. І навіть тоді, коли Мілана супроводжувала матір, журналісти не відчепилися від них. І це було справжнім шоком для неї. А ще її вражало те, як люди, які її зовсім не знають, дозволяють собі так погано висловлюватись про неї в коментарях під статтями. А на її сторінки в соцмережах приходили десятки повідомлень різного змісту, переважно негативного. Читаючи деякі, Мілані просто хотілося плакати і в голові крутилося лиш одне запитання: чому люди такі злі.  

Мілана сиділа в коридорі і тримала в руках чашку з кавою, яка вже давно охолола. Клавдія Семенівна спала під крапельницею, стан стабілізувався, тому Мілана запевнила і Людмилу Миколаївну, і Ніну, що необхідності приїжджати немає. Остання особливо поривалася приїхати, як і Павло Віталійович. В світлі останніх подій дівчина й не звернула уваги, як швидко увійшов в їхнє життя цей чоловік, і здається, її мати зовсім не була проти. Якби Мілана не злилася на матір за минуле, але те, що зараз вона повністю підтримувала її і була на стороні дочки, не могло не топити той лід, яким покрилися їхні стосунки.

- Мілано! – вона підняла голову, до неї поспішав Герман, намагаючись накинути на плечі медичний халат, та він був замаленький, тож Безсмертний кинув його просто на стілець, поруч з нею.

- Що ти тут робиш? А як же…, - запитання повисло в повітрі, оскільки Герман її перебив.

- Не хвилюйся, Орест вкотре дає коментар внизу, Ніна теж тримає оборону, в лікарню журналістів не пускають, тому будь спокійна, -  він сів біля неї і обійняв, ніжно поцілувавши у скроню. – Пробач мені, це все через мене, - Герман поставив каву на стілець, де до того кинув халат, і стиснув її руки в своїх долонях. – Я не думав, що все буде так жахливо, коли втягував тебе у це.

- Ні, - Мілана погладила його по щоці, намагаючись закарбувати його обличчя в пам’яті. – Це не твоя вина. Провела пальцем по вилиці, пригладила скуйовджену брову.

- Мілко…, - вона накрила його губи пальцями, не даючи говорити.