Глава 21

Герман дивився на Мілану і бачив вагання в її очах, вона була така приголомшена й розбита, що серце його стислось. Він ставив її перед вибором, але інакше не міг. Тут Мілана не буде щасливою під вічним контролем матері, з часом вона це зрозуміє, їй потрібно вирватись з тієї клітки. А що пропонує він? Нічого…Крім великого ентузіазму і бажання вирватись в широкий світ! А в клітці – добре, усі умови, все передбачено. Мати й чоловіка перспективного їй підшукає, а там і діти підуть за розкладом. Безсмертний опустив голову і зціпив зуби, уявляючи такий розвиток.

Зазвучала повільна мелодія, освітлення змінилося на більш приглушене, створюючи інтимну атмосферу для закоханих.

- Потанцюємо? – він простягнув долоню, завмираючи в очікуванні реакції Мілани. А вона просто вклала свою руку в його і кивнула. Вони підвелися і пройшли трохи далі від столика, приєднуючись до інших пар. На підборах Мілана досягала Герману підборіддя, він обійняв її за талію і легенько притиснув до себе, вдихаючи аромат її волосся, в той час як вона не знала куди подіти руки. Зрештою обхопила його за шию. Дивно, але вони вперше так танцювали. Мілані трохи паморочилося в голові, але не від випитого алкоголю, а від гарячих обіймів, Безсмертний начебто хотів огорнути її всю собою: його руки вимальовували на спині дивні узори, щоразу зменшуючи відстань у танці між ними, перебирали волосся, губи неначе випадково торкалися її чола, викликаючи нестримне бажання відчути їх знову на собі. Але це ж Герман, твій друг, казала вона подумки, а серце її тягнулося до нього, не звертаючи увагу ні на що, все було байдуже зараз, крім хлопця в її обіймах. І вона зважилася, прийняла рішення для себе:

- Я хочу з тобою! – потягнулася вгору і чітко проказала на вухо, щоб він почув. – Поїду з вами. Їх погляди зустрілися і широка посмішка на обличчі Германа перекреслила всі її сумніви. І Мілана теж засміялася. Серце його калатало як навіжене, не стримавшись Герман з радості торкнувся легенько її губ і знову подивився їй в вічі, ніби питаючи дозволу. Вона завмерла, ні слова не вимовила, не заперечила. І тоді Безсмертний лагідно обхопив долонями її обличчя і поцілував. Так, як давно вже хотів: ніжно й з натиском водночас, розкриваючи її губи і насолоджуючись нею сповна. Мілана майже задихнулася від тих почуттів, що вирували зараз у ній, підсвідомо занурилася пальцями в волосся Германа, ще ближче притягуючи його до себе. Їх поцілунок був як дощ, що спочатку починав дрібненько накрапати, а потім переростав у гучну зливу з гуркотом грому і яскравими спалахами блискавки. Отак і вони зараз були в епіцентрі власної грози: не чули як закінчилася повільна пісня, а натомість вдарили низькі баси техно, не бачили, що рухи людей навколо змінилися на більш енергійні, різкі, а їх вже штовхають ліктями у цій танцювальній круговерті. Тож, коли, нарешті, відірвалися один від одного, секунд десять не могли прийти до тями.

 Вони виглядали дивно й відчужено, наче з іншої планети, серед цього несамовитого від божевільного ритму натовпу. Вона – витончена, у довгій пишній сукні, в її очах відбивалися зараз усі нещодавно пережиті емоції, наповнюючи їх тим особливим блиском, що притаманний лише закоханим, і він – вишукано-аристократичний у білій сорочці з метеликом, з широкою посмішкою на обличчі, в якій віддзеркалювалося все: від обожнювання до обіцянки кинути до її ніг цілий світ. Не помічали вони косих та зацікавлених поглядів, а тим більше, як застиг, тримаючи в руках коктейль і два кухлі пива, неподалік їх столика друг. Вигляд у нього був пригнічений, але не здивований, сталося те, що мало статися, питання було лише в часі, який він, сподівався, виграє. Орест з силою поставив, що ніс, на стіл, розплескавши пиво, щоб посунути порожній посуд, який так і не забрали, а потім стрімголов вийшов з клубу.     

- Я так давно хотів це зробити! – голосно промовив Герман, і трохи засоромившись опустив голову нижче, провів носом по її шиї, відчув як своїм дотиком змусив тремтіти Мілану. Їм було ніяково, боязно, вони ще не знали як поводитися одне з одним, відкривши цю нову грань стосунків. Бути друзями значно простіше, ніж відкритися чомусь більшому, не зважати на всі можливі ризики й невдачі в майбутньому. Але той радісний трепет і жага знову торкатися один одного, що охоплювали їхні серця після поцілунку, вказували на те, що вони звикнуть до змін, бо вороття назад немає. Це як спробувати щось заборонене -  відчуття насолоди вже не забути, і спогади також не стерти, а позбутися залежності практично неможливо.

Безсмертний ще раз торкнувся похапцем губ Мілани, немовби крав ті п’янкі  поцілунки з її вуст, не знав ще, чи може отак запросто вилити на дівчину  усю свою пристрасть та непереборний потяг до неї, який довгий час приховував та стримував. Він не хотів її налякати, здатися нав’язливим, потрібно поступово, але не міг перестати торкатися її. Все те, що Герман тільки силою волі тримав під контролем, зараз вирвалося. Що відчуває Мілана і про що думає, навіть не здогадувався, для свого зізнання він вибрав не зовсім вдале місце й час, вони навіть не можуть нормально поспілкуватися через гул музики та людей, проте не шкодував. Все, чого бажав в цю секунду, показати, що вона – його! Лише його!

Безсмертний вів Мілану за собою до столика, міцно тримаючи за руку, переплівши пальці. Вони помітили напої на столі, але Ореста ніде не було видно, обоє оглянулися, проте друга поблизу не побачили. Герман здогадувався, що він став свідком їхнього з Міланою танцю і не тільки. Як сприйматиме це все Орест, не зрозуміло. У Безсмертного було таке відчуття наче він міняє русло річки, і все починає рухатися в протилежному напрямку, не так як завжди, до чого всі звикли. Герман глянув на дівчину, що притихла на диванчику, уникаючи зорового контакту з ним, і усвідомив, що їй потрібно це переварити, краще залишити її на кілька хвилин, дати час.