На світанку прийшли брати Ігор та Іван — Марнак і Тулебак. Вони завжди трималися разом, але відрізнялися характерами: Ігор — холодний і розважливий, Іван — гарячкуватий.
— Ми знайшли сліди біля саду, — сказав Ігор. — Вони ведуть до річки.
— Там нічого, лише мокрий пісок, — додав Іван.
Галина та Ганна Фрокан, дві сестри, що жили неподалік, принесли ще одну новину.
— Ми чули дивний спів уночі, — мовила Ганна. — Наче хтось плакав і сміявся водночас.
— Може, вам привиділося, — скептично кинув Дмитро.
Аврора обвела всіх поглядом.
— Це вже не жарт. Хтось залишив мені слід.