part 21

«Зірка модних показів»- так писало на афішах великої білої будівлі. Мої очі розбігалися з боку на бік, я була у великому передчутті і ніяк не могла дочекатися Кіру, щоб вона мене привела всередину. Моя англійська мене далеко не заведе, з цим рівнем я тільки до входу дійду, якщо нічого не підведе і я щось не те в'якну.

Моє маленьке тіло прикрашало біле плаття, а на голові кінський хвіст. Навіть серед гардеробу я знайшла лайкові рукавички, які навіть дуже добре доповнювали мій образ.

І ось нарешті вона. Я прийшла набагато раніше, але не могла навіть уявити, що і Кіра вийде раніше, але при цьому я їй дуже вдячна, адже зможу зайти раніше і не мерзнути на подвір'ї в очікуванні.

Який у мене був подив, коли моє місце опинилося на першому ряду. Так близько до подіуму. Тепер мені цікаво, чи помітить мене Адріян Колісник?

З одного боку барикад від мене сиділа жінка, а з другого- хлопець. Від точно місцевий. Так ще гарний, але в мене з цим покінчено! Так що я навіть не стала його розглядати, крім рук, це було вище моїх сил, адже вони такі витончені. Знати я його не знала, але мені здалося, що він художник і його картини неодмінно повинні висіти в галереї цього прекрасного міста, а можливо і вже висять. Та й білий костюм на ньому теж непогано сидить. Рада, що він мені і слова не думав говорити, бо, окрім «бе», «е», «а», «ме» не почув би, я б не змогла нормально скласти свою думку до купи в такому місці та й за такої кількості людей. У залі і так було багато народу, а ставало ще більше та ще.

І нарешті світло погасло, як у театрі перед початком старту вистави. І починає панувати класика. Легка музика для вух, всі в передчутті, тиша. Хтось ззаду вирішив пошепотітись про зйомку на телефон, але багато моєї уваги це не забирало. Очі так і не сходили з подіуму, де ось-ось повинен з'явитися та відкрити показ Адріян.

І ось він. Добре тримає свою роботу, очі не дивляться туди, куди не потрібно, він зосереджений на меті. А я в свою чергу намагалася не висовувати ніс і не смикатися, а ось поряд зі мною хлопець не упускав можливості зняти на телефон те, що проходить.

Нові колекції, які були презентовані- чудові. Все наскільки було добре, що я і сама була готова дістати гроші з гаманця і піти купити ту блакитну сукню, яка була на моделі, нехай я і не фанат цього кольору.

- Я радий, що ти тут,- пролунав голос над моїм вухом. Я відсмикнулася, але голос було складно не впізнати, та й руки, які лягли мені на талію і так вже знайомо стискали. Все було до мурашок.

Заради цих відчуттів недаремно мотнула до іншої країни.

З усмішкою на губах, я повернулася до Адріяна. Руки одразу полізли до його шиї та замкнулося в замочок.

- Я теж,- прошепотіла в його губи.

Широко усмішка з'явилася на його губах і нарешті те чого я так давно хотіла: він притягує мене до себе, накриває губи, і цей струм пробігає по тілу, крізь поцілунок я посміхаюся, але й думки з'являються, що зараз нас його колеги чи друзі побачать і мені буде незручно, але вже наступну секунду стає фіолетово на це і притягаюсь ближче до хлопця накриваючи долонями на його плечі, поцілунок відразу став глибшим.

- Ти так сумував за мною, що навіть не міг почекати, поки ми вийде з будівлі?- відсунулася від нього.

- Ні, чому? Я просто хотів усім показати, що ця приємна леді- моя,- заговорив, а очі його відразу блимнули.

- Ось воно як,- коротко кинула. Пальці потяглися до його волосся, яке жило просто своїм життям і розташувалося в різні боки. Але я не стала їх поправляти, а ще сильніше скуйовдила. Хлопець уважно стежив за моїми діями не рухаючись, а щойно запанував хаос на його голові, його рука одразу потяглася до волосся, намагався хоч якось їх поправити, поки я реготала собі в долоню, але так і нічого не вийшло.

- Хочу тобі показати дещо,- відволікся від своєї зачіски і взяв мене за долоню ведучи за собою. І варто було нам підійти до виходу, він зупинився. Очі його пройшлися моїм платям, а точніше низу плаття, бо верх приховувала курточка. Він провів рукою по губі, а потім прикусив один кінчик. Підводячи голову вгору, невдоволено видихнув і знову схопив мене за руку.

Чомусь мені здалося, що він незадоволений моїм виглядом. Може плаття не сподобалася? Чи ще щось?

- Тобі буде холодно, зараз заїдемо у твій готель. Де ти зупинилася?- засудив відчиняючи двері машини.

Я навіть заклякла дивлячись на нього, сісти так і вагалася, але постояви трохи і дивлячись на нього все ж таки залізла зі словами:

- Зараз скину.- Очі пройшлися салоном. Гарний, нічого поганого сказати не можу, бо доглянутий, світлий, чистий.

Чутно звук мотора і машина рушає з місця. Мої очі знову розглядають вулиці, нехай я це і бачила, поки сюди їхала на таксі, але все одно було так само цікаво. Дерева змінювалися одні за іншими, фарби будівель переливались або взагалі змішувалися в одне ціле, і ось нарешті я бачу свій готель з далека. Але було й те, що мене дратувало цілу дорогу і це те, як телефон Адріян безперервно давав про себе знати. Все тілінь та тілінь. Іноді очі поглядали що це там. Повідомлення. Усі писали, яка ж у нього гарна фотографія нова. Одні компліменти, які я вже прочитала зі свого телефону.

- Якби ти повідомила мені, що будеш у Лондоні,- він подивився на мене заходячи в номер,- жила б зі мною,- простягнув муркочучи і захлопуючи двері відразу.

- Та й так піде,- відповіла вислизнувши з-під його обіймів.

- Не піде. Я заберу ввечері кілька своїх речей і приїду сюди чи ти... - я перебила його, повертаючись до нього.

- Або ніяк. Я вже заплатила за всі дні,- і подалася до шафи з речами.

- Тоді вирішено,- хлопець підійшов до ліжка і ліг,- не лакшері, але теж непогано,- підтис підборіддя і постукав по ліжку. Я засміялася, рука потяглася до спортивних штанів і вже почала відчувати пильний погляд Адріяна, який все спостерігав за мною не рухаючись. Варто мені було повернутися, щоки почервоніли і я навіть трохи стиснулася, але продовжила мовчки на нього дивитися знімаючи плаття, а Адріян зашурхотів на ліжку і сперся на лікті. Його очі так і роздягали мене.