part 19

ЗІ СТОРОНИ ЕМІЛІЇ

Тепер я готова голосно сказати і кричати про те, що Кіра мене дратує. Цей її погляд, який тільки про те і хоче сказати наскільки я невдаха, те як вона стискає губи дивлячись на мене- дратує, а те як вона сплющує очі... так і хочеться сказати їй пару ласкавих слів. І я вже була готова, готова їй розповісти про все на світі, але переді мною встав Адріян, мій погляд став набагато м'якше дивлячись у його очі, та й взагалі, я почувала себе заляканим кошеням, яке показує свою хоробрість перед страхом тільки тоді, коли страх на відстані. Кіра точно була хижаком, який може й горло відірвати. Магнітний погляд Адріяна мене ніби відводив від Кіри і притягував до себе, щоб я взагалі забула про всіх. Хлопець хотів взяти мене за руку і я вже б піддалася, якби не одне «але» і це Єва, яка різко опинилася перед Кірою, яка повільним, але впевненим кроком крокувала до нас, щоб всунути свої пазурі.

- Кіро, не думаю, що ти можеш тут залишитися,- заговорила подруга. Я обійшла Адріяна, щоб вид на всю цю виставу краще відкрився.

У цей момент Єва була схожа на якогось супер героя, який стиснув руки на боках, а на вустах посмішка переможця. А ось Кіра такого точно не очікувала і її обличчя скривилося ніби від укусу лимона, так ще її очі бігали по Єві.

- Не розумію,- вимовила Кіра.

- Ми хотіли зібратися нашою компанією, поговорити про своє,- суворо вимовила Єва, щоб дати точно зрозуміти цій непроханій гості все.

- Еміліє, йдемо поговоримо?- Адріян знову виник переді мною закриваючи вид на все. Здавалося, що його зовсім нічого не хвилює, що відбувається. Він дивився мені глибоко у вічі з надійною на те, що я погоджуся, щоб піти з ним.

- Ходімо,- тихо сказала. Хлопець кивнув і вже збирався йти, але тут, як і завжди, треба запхати Кірі свій ніс, куди не просять.

Вона, як зміючка, прослизнула крізь Єви і опинилася біля нас. Її косий погляд точно не говорив про хороше, вона так і хотіла свої пазури запихати чим глибше.

- Еміліє,- різко кинула на мене погляд. Мої колінами навіть затряслися. Бо хто ж знає, що ця дівчина може вчудити.- Сподіваюся, що він,- вона нахилилася до мого вуха, а Адріян одразу напружився,- все тобі скаже,- і одразу відсторонилася.

Дівчина вирішила театрально нас покинути: кинула всім нам повітряний поцілунок і граціозно пішла збудинку.

Звичайно, якщо всі думали, що ж вона мені таке наплела, я думала про те, що таке повинен мені сказати Адріян. Очі так і хотіли виманити, висмоктати, як по судині всі його думки. Кіра знає все, а я- ні. І це не може не засмучувати. Як так могло статися, чорт його дери?! Він їй все розповів? Чи ця диво-дівиця має всюди вуха, які чують кожен шерех на дереві та на землі?

Не довго мені довелося перебивати у своєму трансі, Адріян узяв за руку і потягнув за собою.

- Еміліє, не знаю, що вона тобі нашіптала, але я хочу щоб ти дещо знала,- зі своїм врівноваженим, до мурашок спокійним голосом, засудив він. Навіть не знаю як, але моє тіло почало тремтіти, ніби готувалася до гіршого.

- Стій,- перебила його спираючись об кухонний стіл і піднімаючи на нього очі,- що трапилося після того, як Кіра тебе поцілувала?- можливо, я даремно це запитала, але мене тільки це хвилювало зараз. Тільки ця шестерня активно крутилася в голові і не давала нормально мислити, розслабитися та думати про інше.

Адріян явно здивувався такому моєму прямому запитанню. Він прочистив горло і провів рукою по шиї, але все ж таки зібрався з думками і сказав:

- Я її відпхнув. Кіра моя близька, давня хороша подруга, але мені зовсім не подобається, що вона може витворяти іноді все що хоче, не думаючи про почуття інших, а тільки про свої,- я ловила нотки в його голосі, що звучали тривожно. Можу зробити висновок, що Кіра справді йому близька. Як би то не було, але мені доведеться прийняти те, що він так не відпустить свою подругу. Може він і намагається показати наскільки йому начхати на неї, що все пройшло з її відходом, який був зараз, але вона близька подруга, їх пов'язує багато і так легко по одному клацанню пальців не можна все забути і відпустить. Ця людина вже зробила якийсь скарб у його книжці життя. Мені просто треба це прийняти, як би мені не подобалася та дівчина.

Я підійшла ближче до Адріяна і обійняла його. Він якийсь час вагався, стояв з опущеними руками, але все ж таки поклав свої руки мені на талію і притис моє тендітне тіло до себе ближче. Він спирався на стіл, тому був нижче і легко міг засунути своє обличчя мені у волосся. Я навіть чула, як він вдихає мій аромат тіла, насолоджується.

- Я думав, що ти будеш у сказі. Що цю проблему ми вирішуватимемо ще до Нового року,- почула, як він пустив смішок. Його пальці почали виводити малюнки, грали на моїй спині, а мені залишалося від цього отримувати повну насолоду. Так і було, тому що мені це подобалося, подобалося, як його пальці та дихання лоскотало мою ніжну шкіру. Ах, чорт. Це справді так добре.

- Я і була у сказі. Але я тобі вірю,- прошепотіла кладучи своє підборіддя на його маківку, а від він завмер. Я навіть хотіла подивитися, що там у нього трапилося, але він не дав, а різко підвівся і знову став на голову вище за мене.

- Еміліє, мені дуже важливі ці слова. Мені подобається, що ти мені віриш,- руки його знову лягли мені на талію і повільно почали підводити до свого власника, який мене зводить з розуму своїми простими, але такими трепетними рухами.

- Як я можу тобі не довіряти, коли чую, що ти щирий?- підвела на нього очі.

Але відповідь він вирішив мені словами не давати, а поцілунком, яким, в принципі, все і сказав, тому що його губи були як ніколи ніжні, а пальці стали навпаки зухвалі, які так і грубо стискали мою талію. Своїм пальцями я вирішила вивчити всі контури його обличчя, а точніше витончено виражених вилиць, до яких я раніше так і не торкалася, не було нагоди.

Після цього поцілунку я зовсім забула про те, що Адріян хотів щось мені сказати. Мені наскільки сильно забила голову сама персона Кіри, що це навіть здавалося не такою вже й важливою проблемою. Все ж можна обговорити на другий день?