part 13

Стояти біля дверей було так нестерпно, коли чути його голос і не можеш зрозуміти з ким він там. Кіра? Він же зник після її дзвінка.

Рука все смикалася щоб постукати і дати про себе знати, навіть здавалося, що весь алкоголь пішов, а разом з ним і сміливість. Я моталася між двома виборами: стукати і все сказати, піти і про все забути.

У якийсь момент голоси за дверима пропадають і виникає глибока тиша, від цього мені стає ще гірше і так лякаюче, а саме через те, що думки, як сокира по дереву стукали про те, що там Кіра і між ними щось зараз відбувається. Серце так і рипається. Так, він казав, що вона хороша подруга з Лондона, але який відсоток того, що ця подруга стане коханою? Хах. Та великий, страшенно великий, дуже великий. І знову на серці так погано стає, серце мучається.

Знову голоси і знову тихо. Для мене це навіть дає сміливість на кілька секунд, яких вистачило, щоб зібрати волю в кулак, а страх засунути кудись подалі, і кулак стукає кілька разів. Тільки після, я знову шкодую і хочеться втекти, після того, як чую кроки. Здавалося, все навколо завмерло, слух загострився, і я навіть чую краплі дощу за вікном. Чую все.

Двері відчиняються і в мене прибирає подих, а серце продовжує стукати в шаленому ритмі, коли бачу Адріяна.

Хлопець не очікував точно мене бачити, бо так і залишився стояти в шоці і не в змозі вимовити слова.

Алкоголь, здається, випарився весь і поки Адріян думав, що сказати, я до цього моменту по дрозі вже знала, що хочу сказати. Але як тільки я роблю крок у квартиру, все йде не так, як я хочу. Не побачила, зате почула, як у його ванній кімнаті увімкнулась вода. Мені цього вистачило, щоб стати сміливою і за чорну футболку притягнути Адріяна до себе наскільки близько, наскільки змогла і поки хлопець вдруге закляк на місці, я подивилася в його очі, які горіли привабливим вогником. Все було дуже швидко. Мені не хотілося, щоб він встиг прийти в повне усвідомлення того, що відбувається, а йому не хотілося, щоб я зупинялася.

Момент і я накриваю його губи своїми, кладу руки на його груди, а хлопець грубо та власно притягує ближче до себе. Намагаюся поглибити поцілунок, але на той момент уже чую, як двері не так далеко від нас відчиняються, але мене це не зупиняє і я хочу зробити поцілунку глибшим.

Як тільки він відтягує мене від себе, на очі накочуються сльози і виникає тисяча болісних питань. Я вже хочу повернутися і дізнатися через кого він тут, а не в іншому місці, де мав сьогодні провести цілий вечір, але на півдорозі до розгадки Адріян мене за руку тягне до виходу з квартири. Я не встигаю і слова сказати, як він припечатує мене до стіни і зачиняє двері. Я дивлюся йому в очі з благанням усе пояснити, він кладе одну руку на стіну, а іншу мені на щоку.

— Ти мене так з глузду зведеш, - шепоче і нахиляється повільно до моїх губ, тягне момент, щоб подразнити, а мої очі так і намагаються вловити його погляд, щоб досягти таких бажаних відповідей, але і тут гра, він ховає від мене погляд.

Його губи хочуть накрити мої, а я різко повертаю голову.

Хочу відповідей.

Хочу усіх відповідей.

— Чому? - шепочу і повертаюсь до нього, коли він відсторонився від мене на безпечну відстань.

— Що саме чому? - з непорозумінням дивиться.

Я відклеююсь від стіни і підходжу до нього ближче.

— Чому ти робиш зі мною все це? - мій голос так і тремтів до нестями. Напевно, я виглядала жалюгідною.

Він видав нервовий смішок і на секунду відхилив голову торкаючись свого волосся.

— Але ж це ти прийшла до мене і поцілувала, - хмикнув і підійшов ближче. Його рука потяглася знову до мене, до моєї шиї, але я не повинна подаватися такій спокусі, не повинна і не можу.

І по новій мала від нього відсторонитися і дати йому зрозуміти, що хочу знати відповіді.

— Чому спочатку ти до мене наближаєшся, а потім відштовхуєшся, з'являєшся, а потім зникаєш? Мучаєш. Даєш надію, а потім із ножем по серцю забираєш? - не знаю чи казав у мені алкоголь чи дикий біль, але я була промовистою. Сльози, які, здавалося, що тихо капають на землю, тепер капали і робили ураган, показуючи наскільки я змучена його грою під назвою «Мені все можна».

— Еміліє, - він почав до мене знову йти руйнуючи стіну, яку я побудувала своїми словами. Мов прокинувся від глибокого, важкого сну. Я почала махати руками, навіть не дивилася на нього, а перед собою. Робила кроки назад, показуючи, щоб він не підходив, а він усе йшов і йшов, наступав і намагався щось довести.

— Ні! Скажи мені! - я намагалася приховати внутрішній крик, який ось-ось вийде на волю і все зруйнує.

— Ти п'яна, - я навіть не усвідомила, як він опинився переді мною і загорнув у свої обійми. Одна його рука погладжувала, водила по моєму волоссю, друга ласкаво стискала за талію, я навіть відчувала його пальці, які малювали малюнки. Тепер ці обійми залишаться на вічно в моїх спогадах в окремій поличці самого верху, щоб давати про себе завжди знати і в разі провалу доводити до сліз.

Мене точно залишив здоровий глузд. Пальці, що були біля моїх очей і витирали сльози, тепер блукали по рівній, накаченій, сильній спині.

Це був ніби сон, і я настільки сильно чіплялася за нього, що ніяк не могла відступити навіть на крок, а далі сильніше притискаючись, щоби силует Адріяна, як міраж не пішов від мене і не розсипався залишаючи тільки крихти на долоні. Я так сильно не хотіла цього.

Невже я закохалася і алкоголь дав знати це остаточно? Я ж тільки сьогодні вранці боролася з цим бажанням і не хотіла бачити правди, видаючи за брехню й дурні думки. Я так боялася цього, щоб він мені сподобався в підсумку.

А що щодо нього?

Що він відчуває?

Бажанням добитися будь-яке дівчисько чи щось більше?

— Розкажи, розкажи, - сльози почали втихомирюватися, а на заміну прийшла злість і якась гординя.

Алкоголь замість сліз починав йти і приходило усвідомлення.

— Що ти хочеш знати? - руки знехотя відкріпилися від спини хлопця і стискаючи їх я відштовхнула його.