part 9

ЗІ СТОРОНИ ЕМІЛІЇ

Все відбувається надто швидко. Я стою в центрі клубу, навколо натовп, який спочатку танцював, а потім люди ніби завмерли і на мить мені здалося, що світ зупинився, ніби кадр із фільму перед моментом апокаліпсису, де для героя здається, що зараз буде кінець і все навколо перестає ворушитися, навіть дощ перестає падати і завмер, так само і в мене зараз. Сотні очей дивляться на мене, навпроти мене стоїть хлопець із розбитим келихом. Краплі того, що він пив п'ять хвилин тому, почали стікати по розбитих гострих кінцях, деякі краплі змішуються з червоною кров'ю з руки, де тепер назавжди залишиться невеличкий шрам, і капають на підлогу. Іноді очі опускаються на червону пляму на сукні, руки тремтять, я була готова впасти на коліна. Переді мною була маленька калюжа крові і знову мої очі повертаються до хлопця. Його очі були не людської подоби, настільки вони мене лякали. Його ніздрі то здіймалися, то упускалися. Чую хрускіт, він сильніше стиснув побитий келих і той лопнув, а маленькі скельця посипалися на підлогу. Мені хотілося сховатися десь у кутку від цього злого погляду.

— Мале стерво! -  він починає на мене наступати, я заплющую очі. І так було страшно.

Але нічого не відбувається, чую гучний звук, після звуку удар. Повільно, ніби мене від цього хтось уб'є, розплющуючи очі і бачу, як Адріян вісить над тим хлопцем і завдає сильних ударів.

Хах. Що ж він почав?

Це ж через нього вся ця ситуація.

Декілька годин раніше

Єві вдалося мене вмовити на безглузду поїздку до клубу. Я відмовлялася як тільки могла, просто всіма мовами світу, бо мені здалося, що подруга не знала своєї рідної мови — української. Довелося перераховувати всі мови світу, але вона й тих не розуміла і дала твердо знати, що буде за дві години в мене вдома. І вона не збрехала. Бабуся мене покликала на перший поверх, а перед нею стояла Єва, яка була готова провалитися крізь землю від скептичного погляду орла бабусі. Бабуся ніяких моїх друзів недолюблює, тільки якщо вона хоч якось нормально ставилася до моїх знайомих, у том числі і Єва, так друзів Захара вона випровадили з віником в руках до паркану будинку. А зараз я бачила картинку, яка так мене і збивала з пантелику. Бабуся інакше ставилася до подруги, нехай і був погляд повної не люб'язності.

— О, супер, ти вже готова, - дівчина пройшла до диванчика, а бабуся попрямувала на кухню.

— Ні, не готова, - відмахнулася підходячи ближче до подруги.

— Ти серйозно? На тобі ж сукня! - вона обвела мене поглядом і вказала на білу сукню на мені. Вона точно була не для клубів, а скоріше для прогулянки пляжем, але Єва, мабуть, вважала інакше.

— Мені було жарко і я його одягнула, - сіла поруч із подругою. — Я все ще не маю бажання кудись іти, - додала.

— Та досить тобі! Йдемо, - занила протягуючи. Навіть почала смикатися, як маленька дитина, коли випрошує кіндер або іграшку в магазині. — І на тобі чудова сукня! - дівчина різко заспокоїлася.

— Це ти так кажеш, щоб я йшла, - я склала руки на грудях і закотила очі.

Несподівано біля нас з'явилася бабуся з тацею в руках, де були дві кружки чаю та тости з ковбасою. Ми з Євою округлили очі і одразу подякували. А це як? Бабуся сама на себе стала не схожою!

— Емілія, дитинко, чому ти не хочеш розважитися з подругою? - ласкавим голосом простягла.

Не вірю своїм вухам. Потрібно сходити перевіриться до отоларинголога, може проблема зі слухом?

Чи у бабусі якісь проблеми?

Було не було, але вже за кілька хвилин я сиділа в машині Єви. Перечити бабусі зовсім не хотілося, то ще під боком Єва, яка весь час кудагчила.

Я була зла, незадоволена всім на світі, стиснута і здавалося, що як тільки мені сказати слово чи доторкнутися, одразу стану їжатцем і кидатимуся голками.

Мою думку ніхто не хотів почути щодо клубу.

— Перестань дутися, - Єва провела рукою по мені, а я різко відсмикнулася в інший бік.

Почула важке зітхання подруги, я миттю вирішила на неї подивитись. Мені навіть здалося, що на неї душить совість, бо погляд в подруги тепер був нещасним.

Ну і нехай! Мене ж примусово тягнуть у клуб.

І ось ми нарешті на підході. Біля клубу стояв Антон та двоє його друзів. Вони були такі радісні. Ми з Євою вийшли з машини і дівчина одразу підбігла до Антона, махаючи мені долонькою, щоб я підійшла.

Може, поки ще не пізно, мені втекти?

— Скоро має підійти Адріян. Може зайдемо в клуб і там його почекаємо? - я була помітно здивована.

Все ж таки він вирішив приїхати? І чому це у нього плани змінились?

— Так, йдемо. Він нас знайде, - Єва почала йти першою, але коли помітила, що я все також стою на місці, повернулася до мене. — Еміліє, йдемо, - вона знову помахала ручкою.

Вираз обличчя Єви різко змінився. Хлопці почали посміхатися і дивитися наче крізь мене. Я вирішила обернутися і дізнатися, що там. Але як тільки моя голова почала обертатися, в ніс ударив знайомий парфум і на плече лягла важка рука. Від цього запаху стало так п'яно, і тіло миттю розслабилося. Що він робить зі мною?

— Мене дожидаєшся? - його дихання обкололо мені шкіру, коли він почав шепотіти. Здавалося, що його губи зараз вкусять мені мочку вуха, але... почала б я чинити опір і як шугана реагувати на це?

— Що робите? - до нас підійшов один з хлопців, які чекали нас. Адріян різко відсторонився і пішов за хлопцем, який почав сміятися і щось розповідати Адріяну. А я намагалася прийти до тями від своїх думок, які кілька хвилин тому не давали мені спокою. І тільки-но почала робити крок за кроком, зрозуміла, що тепер холодно у тому місці, куди кілька секунд тому притулився Адріян.

Мені не... подобається те, що він робить.

Але я як фурія продовжуватиму на нього реагувати. Не хочу, щоби зі мною грали.

Кинувши погляд на хлопців, які переступили поріг, я обернулася до Єви, яка з нерозумінням дивилася то на мене, то на Адріяна.

— Це він з тобою так фліртує? - навіть не зрозумію чи із захопленням вона це сказала? Не хочу навіть знати. Але я мала прикрити їй рота, бо нас почули б усі жителі міста.