part 4

Кілька днів по тому

АВТОР

Хлопець сидів на стільці біля кухонного столу і уважно слухав слова подруги, яка натхненно розповідала, як минув її вчорашній вечір. А вечір справді був гарний, адже їй вдалося відвідати один із найкращих ресторанів Лондона з колегами з компанії, на яку вона працює.

— Як же погано ти закінчила розповідь, — хлопець засміявся.

Дівчина прикусила губу й скоса глянула на нього з обличчям: «Чого?». Не витримавши такого натиску вбивчого погляду й таких прекрасних блакитних очей, він поспішив пояснити:

— Я думав, що наприкінці буде: «Адріане, уявляєш, мій Оскар — той ще пустун», — хлопець почав розмахувати руками й відводити очі.

Дівчина засміялася.

— Смерті своєї хочеш? — Кіра жартівливо пригрозила йому кулаком.

— Але я справді так думав, — хмикнув хлопець. — А я тебе сам би туди звів, тобі не довелося б навіть просити, — його погляд різко став серйозним, що трохи стривожило дівчину.

— Добре. Що там із Ерікою?

Хлопець замислився, прикусивши губу й відводячи погляд. У голові промайнув образ граціозної блондинки з усмішкою, яка могла б вразити наповал.

— Усе гаразд. Я поговорив із нею, вона більше не чіплятиметься до тебе. Тож ти даремно тоді з нею розбиралася, — брови хлопця насупилися, і він люто кинув на неї погляд.

— Я хотіла сама, — дівчина награно надулася.

Пролунав дзвінок у двері. Адріан швидко щось пробурмотів Кірі й побіг відчиняти. На порозі стояла Емілія з пакетом у руках, що трохи здивувало хлопця. Дівчина помітила його розгубленість і кивнула на свій телефон, а потім на його.

Адріан поспішив відкрити повідомлення.

«Не забув про наше завдання? Я буду за годинку».

Хлопець прочистив горло й пропустив дівчину до квартири. Вона хотіла поставити пакет на підлогу, але він одразу забрав його, поки вона роззувалася. Коли кросівки вже стояли поруч із взуттям хлопця, вона пройшла за ним і опинилася на кухні, яка була не такою вже й великою, як вона її уявляла.

На кухонному столі стояв ноутбук. Адріан побачив, як дівчина дивиться саме на нього. Спочатку Емілія думала, що там іде якийсь серіал, але потім почула жіночий голос — такий гарний, що навіть шкірою пробігли мурашки, і дівчина обвела себе руками.

— Адріане, ти тут? — пролунало з ноутбука.

Адріан почав говорити до Кіри одразу англійською. В Емілії виникли питання; вона навіть не встигла вловити жодного слова, бо він говорив швидко. Кіра також перейшла на англійську, а потім почулися добре відомі дівчині звуки про завершення розмови.

«Я точно почула «Кіра». Це його дівчина? Він тоді з нею говорив у клубі?» — тисяча запитань крутилося в неї в голові. Вона трохи нахилила голову, щоб було краще видно хлопця, який метушився кухнею в пошуках чогось.

ЕМІЛІЯ

Ми пішли до вітальні, але Адріан усе одно вирішив розгулювати своєю квартирою. Поки він мотався туди-сюди, мені на очі потрапила стопка з кількома журналами. Один із них лежав окремо й був відкритий — там красувалося обличчя Адріана.

Потім я повернула голову до вікна. За кілька сантиметрів від скла висіла величезна картина Адріана, де він ішов подіумом у розкішному вбранні. Цей одяг нагадав мені, що він ніби якийсь барон чи навіть маркіз. Якщо повернути голову ще трохи, там теж буде його фотографія, але ця, швидше за все, була для обкладинки журналу. Не здивуюся, навіть якщо він на ніч бере ножиці й іде вирізати себе з журналу для рамки.

Моя рука сама потягнулася за одним журналом. Було справді цікаво, що там про нього пишуть. Весь журнал був англійською, і знову ця англійська. На жаль, я мало що зрозумію, тому що моя англійська не така хороша.

— А це я заберу, — Адріан потягнувся через мене і вихопив журнал.

Я невдоволено буркнула й запитально подивилася на нього.

— То це не для гостей? — вказала я на журнальний столик.

— Ні, — я навіть моргнути не встигла, як хлопець уже підлетів і забрав усі журнали. Вони почали випадати з його рук, і щойно він нахилявся підняти один, одразу випадав другий. Звісно, мене це розвеселило.

— Чорт із ними, — він поклав усе на місце. Було видно, що він трохи розлютився. Адріан підняв на мене очі. — Де Єва та Антон? — прохрипів він.

— А ти зовсім не відкрив наш чат? — я подивилася на телефон у руках хлопця, який він одразу розблокував. — Ти взагалі забув про нашу зустріч! — відвела голову. — А сам же запропонував, — мені стало образливо, і голос одразу це видав, коли зійшов на шепіт.

Це він так був зацікавлений розмовою з Кірою?

— Вони будуть із хвилини на хвилину. Прекрасно, — хлопець сплеснув у долоні й пішов на кухню.

Незабаром у двері почали стукати. Адріан швидко підбіг до них, і вже можна було почути радісну Єву. Антон був якийсь змучений і не поділяв настрою подруги.

— Я вже підготувала деякі матеріали, — вирішила я одразу повідомити Єві, щойно вона опинилася поруч.

— Гей, ми мали робити все разом, — подруга подивилася на хлопців, щоб ті підтримали її обурення. Але що Адріан, що Антон просто знизали плечима й вмостилися.

— Хто яке підприємство вибрав? Я зовсім не зрозумів, як робити завдання, і через це вирішив покликати вас, — Адріан дістав телефон і почав вивчати теми.

— За номером своїм подивися. Кожен має своє, — Єва тицьнула щось Адріану пальцем. Той радісно подякував їй.

Оскільки я хоч трохи зрозуміла, що і як робити, усі почали мене смикати з боку в бік. Поки я пояснювала Єві, де шукала інформацію для розрахункової роботи, Антон почав запитувати щось інше. Я не могла зосередитись. Уже встигла кілька разів пошкодувати, що погодилася на цю авантюру й сиджу тут, а не вдома.

Але, незважаючи на всі незручності, які виникали під час роботи, було навіть весело. Нам вдалося зробити три сторінки завдання. Атмосфера була досить гарною. Хтось вникнув швидше і підказував іншим.

— То це твоя квартира? — Єва підвелася на ноги й почала розминатися, бо ноги затекли.