part 4

Декілька днів по тому

ЗІ СТОРОНИ АВТОРА

Хлопець сидів на одному з стільців біля кухонного столу. Уважно слухав слова подруги, яка натхненно розповідала, як учора в неї пройшов вечір. А вечір був дійсно гарний, тому що їй вдалося відвідати один із найкращих ресторанів Лондона з персоналом компанії на яку вона працює.

— Як же погано ти закінчила розповідь, - хлопець засміявся, а дівчина прикусила губу і підкосилася на нього з обличчям «Чого?», і не витримавши такого натиску вбивчого погляду і таких прекрасних блакитних очей, він поспішив пояснити: — я думала, що в кінці буде «Адріян, уявляєш, мій Оскар той ще пустун», - хлопець почав розмахувати руками і відводити очі. Дівчина засміялася.

— Смерті своєї хочеш? - Кіра почала жартівливо загрожувала кулаком.

— Але я справді так думав, - хмикнув хлопець. — А я тебе зводив би туди, тобі не довелося б навіть просити, - його погляд різко став серйозним, що й трохи стривожило дівчину.

— Добре. Що там з Ерікою? - хлопець задумався, прикусивши губу і відводячи погляд. У голові промайнув образ граціозної блондинки з усмішкою, яка б могла вразити наповал.

— Все добре. Я поговорив з нею, вона більше не лізтиме до тебе. Так що ти даремно тоді з нею розбиралася, - брови хлопця насупилися і він люто кинув на неї погляд.

— Я хотіла сама, - дівчина награно надулася.

Пролунав дзвінок у двері. Адріян швидко щось протараторив Кірі і побіг до дверей. На порозі стояла Емілія з пакетом у руках і це трохи здивувало хлопця. Дівчина помітила, що хлопець забарився і кивнула на телефон в руках у себе та хлопця.

Адріян поспішив відкрити повідомлення.

«Не забув про наше завдання? Я буду через годинку» —хлопець трохи прочистив горло і пропустив дівчину в квартиру. Та поспішила зайти і хотіла поставити пакет на землю, але хлопець одразу забрав його, і вона почала розуватися. Коли вже кросівки стояли поряд із взуттям хлопця, вона пішла за ним і опинилася на кухні, яка не була такою вже й великою, якою вона її уявляла.

На кухонному столі красувався ноутбук. Адріян побачив, як дівчина стоїть біля дверей та дивиться саме на ноутбук, який стояв задом до неї. Спочатку Емілія думала, що там іде якийсь серіал, але почула відразу після своїх думок жіночий голос, але такий уже гарний, що навіть по шкірі пробігли марашки і дівчина обвела себе руками.

— Адріян, ти тут? - з ноутбука голос.

Адріян почав говорити відразу англійською до Кіри і в Емілії виникли питання, вона навіть не встигла вловити і слова, тому що він говорив швидко, навіть Кіра перейшла на англійський, а потім було чути добре відомі дівчині звуки про завершення розмови.

«Я точно почула «Кіра». Це його дівчина? Він тоді з нею говорив у клубі?» — тисяча запитань крутилося в неї в голові. Вона трохи нагнула голову, щоб було краще видно хлопця, який ходив кухнею в пошуках чогось.

ЗІ СТОРОНИ ЕМІЛІЇ

Ми пішли до вітальні, але Адріян все одно вирішив розгулювати своєю квартирою і пока він мотався туди-сюди, мені на очі попалася стопка з кількома журналами. Однин журнал лежав окремо і відкритий, там красувалося обличчя Адріяна. Потім повернула голову у вікно і за кілька сантиметрів від вікна була величезна картина Адріяна, як він іде на подіумі в гарному одязі. Мені це вбрання нагадало, що він ніби якийсь барон чи навіть маркіз. Якщо повернути голову ще трохи, там теж буде фотографія, але ця фотографія, швидше за все, була для обкладинки журналу. Не здивуюся, навіть якщо він на ніч бере ножиці і йде вирізати себе з журналу для рамки у фото.

Моя рука сама потяглася за одним журналом, було справді цікаво, що там про нього пишуть. Весь журнал був англійською, і знову ця англійська. На жаль, я мало, що зрозумію, тому що моя англійська не така хороша.

— А це я заберу, - Адріян потягнувся через мене і вихопив журнал. Я невдоволено буркнула і запитливо подивилася на нього.

— То це не для гостей? - вказала на журнальний столик.

— Ні, - я навіть моргнути не встигла, як хлопець уже підлетів і забрав усі журнали. Ті почали випадати з його рук і як тільки він нахилявся підняти один, так одразу випав другий. Звісно, мене це розвеселило. — Чорт із ними, - він поклав усе на місце, видно, що він навіть трохи розлютився. Адріян підняв на мене очі. — Де Єва та Антон? - прохрипів.

— А ти зовсім не відкрив наш чат? - я подивилася на телефон у руках хлопця, який він одразу розблокував. — Ти взагалі забув про нашу зустріч! - відвела голову. — А сам же запропонував, - мені стало образливо і голос це відразу дав зрозуміти, коли зійшов.

Це він так був зацікавлений розмовою з Кірою?

— Вони будуть із хвилини на хвилину. Прекрасно, - хлопець поплескав у долоні і пішов на кухню.

Незабаром у двері почали стукати. Адріян швидко підбіг до дверей і вже можна було почути радісну Єву. Антон був якийсь змучений і не поділяв настрій Єви.

— Я вже підготувала деякі матеріали, - вирішила відразу повідомити Єві, як тільки та виявилася поруч.

— Гей, ми мали робити все разом, - подруга подивилася на хлопців, щоб ті підтримали її обурення, але що й Адріян, що й Антон просто знизали плечима і вмостилися.

— Хто яке підприємство вибрав? Я зовсім не зрозумів, як робити завдання і вирішив через це покликати вас, - Адріян дістав телефон і почав вивчати теми.

— За номером своїм подивись. Кожен має своє, - Єва тикнула щось Адріяну пальцем. Той радісно подякував їй.

Так як я хоч трохи в'їхала, що і як робити, всі почали мене смикати з боку в бік і поки я пояснювала, де шукала інформацію для розрахункової роботи Єві, Антон почав запитувати інше. Я не могла зосередитись. Вже встигла кілька разів пошкодувати, що погодилася на цю авантюру і зараз сиджу тут, а не вдома.

Але, незважаючи на всі незручності, які виникали під час роботи, було навіть весело. Нам вдалося зробити три сторінки завдання. Атмосфера була досить гарною. Хтось вникнув швидше і підказував іншим.