part 3

Ранок, на мій великий подив, був добрий. Мені вдалося легко прокинутися та забігти першою у ванну, залишивши Захара стояти під дверима.

— Ось і стій тепер! — крикнула я йому.

Поки відчиняла кран, почула кроки, а потім голос бабусі. Я почала усміхатися, адже в голові одразу вималювалося страшенно незадоволене обличчя брата після зустрічі з нею.

На кухні я одразу насипала собі пластівців і залила гарячим молоком. Такий сніданок мені завжди до вподоби. Краєм ока помітила Захара, який волочився з мокрим волоссям. Він був незадоволений, дуже незадоволений, і весь час бурчав щось собі під ніс — швидше за все, проклинав мене.

— Бачиш, що ти наробила? — він показав на мокре волосся.

Я знизала бровою і всілася на стільці. Захар наслідував мій приклад, але щойно примостився, одразу почав тягнути мою тарілку з пластівцями до себе. Я забурчала й потягнула її назад.

— Що я наробила? Душ зламала? — невдоволено зиркнула я на брата. Той насупив брови.

— Перша у ванну зайшла! Я тепер не встигаю, — його очі так і стріляли блискавками. Я посміхнулася. Тепер зрозуміле коріння його зла.

На телефон надійшло повідомлення. Я поспішила його взяти й відпустила тарілку. Захар одразу підсунув мої пластівці до себе.

На екрані з'явилося «Єва». Я швидко відкрила діалог, передчуваючи, що ж цього разу на мене чекає.

«Давай виходь. Я біля твого будинку».

Я дуже здивувалася. Що їй робити так рано поруч із моїм будинком? До університету є ще час. Але я підвелася, кинула останній погляд на свою тарілку... вона вже була порожня.

Захар пішов одразу за мною.

Варто мені було вийти, як свою красу одразу показала сяюча біла машина. Єва вилізла й почала активно махати рукою на знак вітання. Я була шокована.

— Коли ти встигла купити? — одразу запитала я.

Єва підібгала підборіддя й підійшла.

— Місяць тому. Але ніяк не могла сісти за кермо без прав, а позавчора в мене в руках опинилося ось це, — вона дістала права із сумочки й покрутила перед моїм носом.

Захар обійшов усю машину і з відкритим ротом від здивування підійшов до нас.

— То у малятки Єви тепер машинка? — з блиском в очах запитав він.

— Захаре, ти в неї навіть не сядеш, — вона засміялася і склала руки.

— Станеш моєю дружиною? — пропустив повз вуха її слова й підняв очі на Єву, яка залилася сміхом.

— Щоб волосся тобі сушити? — вона почала куйовдити його волосся. Захар відсторонився.

— Ой, та годі вже... — невдоволено відмахнувся він.

Мене розсмішила реакція брата. Його обличчя виражало суцільне невдоволення.

Вже за кілька хвилин я сіла в машину подруги. Зручне сидіння, стильний салон — усе це одразу запало в душу.

— У нас є кілька хвилин до пар, їдемо за кавою? — якщо чесно, мені було складно вловити її слова, в голові тільки й літало те, як тут зручно.

— Так, — ледь вимовила я.

До пар нам вдалося дістатися вчасно. Сірі стіни, зелений паркан жах як різали в очі, але, незважаючи на все це, мені навіть тут подобалося вчитися. І це на превеликий подив. У школу мене ледве можна було виперти.

— Дивись, — Єва підсунула мені телефон.

В очі одразу кинулося багато плюсиків з емодзі і довжелезне повідомлення, що вже дивувало. Не пам'ятаю, коли востаннє бачила такий текст, завдовжки з Тауерський міст, у нашому груповому чаті.

«Пропоную сьогодні відірватися трохи після пар! Ви тільки уявіть собі: ми, їжа, кафе чи клуб... не важливо, але ми маємо знатно погуляти! Ще...» — далі я не стала читати, і так усе ясно. Судячи з плюсиків, багато хто погодився. А ми з Євою? Хіба ми не студентки, щоб не ловити чергову можливість, поки є шанс, а головне — час?!

Єва загадково підняла куточок губ і одразу поставила плюсик.

Вже сидячи на парах, я зловила себе на тому, що мої очі бігають аудиторією і шукають Адріана. Чорт, це явно не до добра! Не може він мені так сильно подобатись? Так, не заперечую, запав до душі, але це зовсім трішки. Та й до того ж минуло надто мало часу.

— Кого шукаєш? — Єва підсунулася ближче. Вона дивилася на викладача, і можна було б подумати, що дівчина дуже зосереджена на лекції, але я впевнена, що в думках вона літає десь на пухнастих хмаринках.

— Нікого, — я швидко відвернулася.

Потрібно якнайшвидше відірвати себе від нової людини в нашій групі. Я точно знаю, що коли в твоєму оточенні з'являється хтось новий, тобі просто цікаво його дізнатися, розгадати, що він собою являє. Це і є мій випадок.

Двері вкотре відчинилися, і на горизонті з'явився Адріан Колісник. Хлопець знову був у толстовці, а на голові красувався великий капюшон, що навіть прикривав очі. Якщо в перший день викладач звернув на це увагу, то цього разу просто покосився поглядом і почав далі пояснювати тему. Цього хлопця життя нічого не вчить, не зніматиме він той капюшон.

Адріан щось прошепотів, а потім зняв навушник і засунув у коробочку. Мабуть, була дуже важлива розмова, бо обличчя його було похмуріше за чорну хмару, він був напружений.

— Ой, дивись, а наш новенький також іде! — Єва знову підсунула мені телефон. Я тільки кивнула, навіть не дивлячись на екран.

***

— Пані та панове, як вам? — одногрупник провів рукою по всій залі клубу.

Кожен оглянув усі кути цього закладу. Хтось встиг радісно посвистіти, хтось почав плескати в долоні, а хтось і радісно кричати. Я просто із захопленням дивилася на кожну деталь. Клуб справді був вражаючий. Неподалік нашого замовленого столика стояла міні-сцена і барна стійка.

— Мені вдалося в останній момент замовити столик. Нам конкретно пощастило, що старе замовлення скасували! — хтось почав сміятися, а деякі радісно гудіти.

— Еміліє, вперед, туди! — я навіть не встигла зітхнути, як Єва потягла мене за собою на кінець столу.

Нас зібралося близько двадцяти людей, тож столик був немаленький.

Повернувши обличчя вбік, я побачила Антона. Ну, звичайно, Єва не сидітиме далеко від нього. Антон помахав мені рукою і притулився до своєї коханої. Я подарувала йому у відповідь коротку усмішку.