part 3

Ранок на подив був добрий. Мені вдалося легко прокинутися та забігти першою у ванну, а Захар залишився стояти під дверима.

— Ось і стій тепер! - крикнула йому.

Поки відчиняла кран, почула кроки, а потім голос бабусі. Почала усміхатися, бо в голові одразу вималювалося незадоволене обличчя брата, побачивши бабусю.

На кухні я одразу собі насипала пластівців і залила гарячим молоком. Такий сніданок мені завжди довподоби. Краєм ока помітила повзучого Захара з мокрим волоссям. Він був незадоволений, дуже незадоволений і весь час бурчав щось собі під ніс, швидше за все проклинав мене.

— Бачиш, що ти наробила? - він показав на мокре волосся. Я скинула бровою і вмістилася на стільчику. Захар наслідував мій приклад, але як тільки прилаштувався, відразу почав тягти до себе мою тарілку з пластівцями. Я почала бурчати і тягнути назад.

— Що я наробила? Душ зламала? - зиркнула невдоволено на брата. Той насупив брови.

— Перша у ванну зайшла! Я тепер не встигаю, - його очі так і стріляли. Я посміхнулась. Тепер зрозуміле коріння його зла.

На телефон надійшло повідомлення, я поспішила його взяти та відпустила тарілку. Захар підсунув до себе мої пластівці.

На екрані з'явилося «Єва». Мені вдалося швидко відкрити з нею діалог і я вже була в передчутті про те, що ж цього разу на мене чекає.

«Давай виходь. Я біля твого будинку» — я дуже здивувалася. Що їй робити так рано поряд із моїм будинком? До університету є ще час. Але я підвелася, кинула останній погляд на свою тарілку, і вона вже була порожня.

Захар пішов одразу за мною.

Варто було мені вийти, як відразу свою красу показала гарна біла машина. Єва поспішила вилізти і почала активно махати рукою на знак вітання, я була шокована.

— Коли ти встигла купити? - одразу запитала. Єва підібгала підборіддя і підійшла.

— Місяць тому. Але ніяк не могла сісти за кермо без прав, а позавчора у мене в руках виявилося ось це, - вона дістала права з сумочки і покрутила перед моїм носом.

Захар обійшов всю машину і від здивування з відкритим ротом підійшов до нас.

— Так у малютки Єви тепер машинка? - з «іскрами» в очах запитав.

— Захаре, ти в неї навіть не сядеш, - вона засміялася і склала руки.

— Станеш моєю дружиною? - повз вуха пропустив її слова і підняв очі на Єву, яка залилася сміхом.

— Щоб волосся тобі сушити? - вона почала куйовдити його волосся. Захар відсторонився.

— Ой, та що ж... - невдоволено відмахнувся.

Мене розсмішила реакція брата. Його обличчя тільки й виражало невдоволення.

І вже за кілька хвилин мені вдалося сісти в машину подруги. Зручне сидіння, гарний салон відразу запали в душу.

— У нас є кілька хвилин до пар, їдемо за кавою? - якщо чесно, було складно її слова вловити, в голові тільки й літало те, як тут зручно.

— Так, - якось вимовила ледве.

До пар нам вдалося дістатися вчасно. Сірі стіни, зелений паркан жах як різали в очі, але незважаючи на все це, мені навіть тут подобається вчитися. І це на превеликий подив. У школу мене ледве можна було виперти.

— Дивись, - Єва підсунула мені телефон. Варто мені глянути, одразу в очі кинулося багато плюсиків з емодзі і так само довжелезне повідомлення, що вже дивувало. Не пам'ятаю, коли востаннє бачила таке повідомлення завдовжки Тауерського мосту у нашій групі чату.

«Пропоную сьогодні відірватися трохи після пар! Ви тільки уявіть собі: ми, їжа, кафе чи клуб... не важливо, але ми маємо знатно погуляти! Ще... » - а далі я не стала читати, і так все ясно. І судячи з плюсиків, багато хто погодився. А що ми з Євою? Чи не студенти, щоб не ловити чергову можливість, поки є шанс, а головне — час?!

Єва тільки загадково підняла куточок губ і одразу поставила плюсик.

Вже сидячи на парах зловила себе на гачок про те, що мої очі бігали аудиторією і шукали Адріяна. Чорт, це явно не до добра! Не може він мені так сильно подобатись? Так, не заперечую, запав до душі, але це зовсім трішки. Та й до того ж минуло зовсім мало часу.

— Кого шукаєш? - Єва підсунулася ближче. Вона дивилася на викладача, і можна було б подумати, що дівчина дуже зосереджена на лекції, але я впевнена, що в думках вона літає десь на пухнастих хмаринках.

— Нікого, - я швидко відвернулася.

Потрібно якнайшвидше відірвати себе від нової людини в нашій групі. Я точно знаю те, що коли в твоїй компанії з'являється нова людина, тобі просто цікаво її дізнатися, дізнатися яка ж це особа і що являє собою. Оце і мій випадок.

Двері вкотре в аудиторію відчиняються і на горизонті з'явився Адріян Колісник. Хлопець знову був вдітий у толстовці, а на голові красувався великий капюшон, що навіть прикривав його очі. Якщо в перший день викладач звернув на це увагу, то цього разу просто покосився поглядом і почав далі пояснювати тему. А цього хлопця життя нічого не вчить, не зніматиме капюшон.

Адріян щось прошепотів, а потім можна було побачити, як він зняв навушник і засунув у коробочку. Мабуть була дуже важлива розмова, бо обличчя його було похмуріше за чорну хмару, він навіть напружений став.

— Ой, дивись, а наш новенький також йде! - Єва знову підсунула мені телефон, я тільки кивнула навіть не дивлячись на екран.

***

— Пані та панове, як вам? - одногрупник провів рукою по всій залі клубу. Кожен оглянув усі куточки цього закладу і вже хтось встиг радісно посвистіти, хтось почав ляскати в долоні, а хтось і радісно кричати, а я просто із захопленням дивилася на кожну щілину. Клуб справді був вражаючий. Неподалік нашого замовного столика стояла міні-сцена і барна стійка. — Мені вдалося в останній момент замовити столик, нам конкретно пощастило, що старе замовлення скасували! - хтось почав сміятися на ці слова, а деякі радісно бурчати.

— Емілія, вперед туди, - я навіть не встигла зітхнути, як Єва потягла мене за собою на кінець столу.

Від сили нас зібралося людей двадцять, тому столик був не такий вже й великий.