part 1

Музика, гучні розмови, бійки п'яних людей десь у кутку, сміх, танці. Все це притаманно клубу.

Хлопець оглянув кожного, хто траплявся йому на очі і ось вона. Він зупинився на ній і дивився як брюнетка піднімається на сходах до нього. Її довгий кінський хвіст бігав у різні боки і спадав на пряму спину. Довгі нігті ковзали по поруччях сходів, а хитра посмішка прикрашала її обличчя.

— Втікаєш від мене до Києва? - дівчина підійшла до хлопця ближче і обняла за плечі. Приємний запах його улюблених парфумів закрутив їй голову і вона прикрила очі від насолоди.

— Від тебе хіба можна втекти? - від хмикнув і одразу відсторонився від дівчини.

— Ти маєш рацію, від мене не можна втекти, - дівчина засміялася і сперлася до поруччя, а за нею і хлопець. — Чому так відразу, Адріян Колісник? - дівчина простягла ім'я та прізвище хлопця для насолоди.

— Кіра Василенко, - хлопець спеціально назвав її ім'я та прізвище, і знову хмикнув, а дівчина провела до нього погляд. — Спочатку мені потрібно вирішити питання у Нью-Йорку з квартирою, а потім у Київ. Отже, спочатку злітаю туди, а потім на батьківщину, - дівчина кивнула з розумінням і дістала свій телефон із сумочки, коли почула рингтон дзвінка і одразу відійшла убік.

Хлопець також вирішив не стояти без діла та набрав батькові. Довго чекати відповіді не довелося і хлопець почав запитувати про те, що його так хвилювало, а точніше, чи встигає він ще перевестися на очну форму навчання в університеті і, як виявилося, його батько вирішив усі питання. Як тільки він скинув дзвінок, біля нього з'явилася радісна Кіра.

— Ось воно що. Змінюєш подіум на навчання? - вона посміхнулася.

— Давай менше з цим? - обличчя Адріяна стало серйозніше, він навіть перестав усміхатися. — Мені просто потрібно. Вже третій курс, а я жодного разу не з'явився в університеті, - він подивився на людей, які танцюють і навіть співають під час танців, - закінчу третій курс і відразу повернуся до Лондона, - йому не хотілося їхати з Лондона. Він жив і дихав тим, що ходив подіумами. Йому подобається бути моделлю. — Ще не встигли посваритися з Оскаром? - можна було б сказати, що він навіть з надією в очах подивився, але це не так. Так, йому подобається Кіра і навіть самого початку їхнього знайомства він хотів щось мати з нею, але тільки-но з'ясувалося, що у неї є хлопець уже як п'ятий рік, всі питання відпали. Тепер вони просто добрі друзі.

— Не дочекаєшся, - дівчина хихикнкла, а хлопець просто знизив бровами.

Довелося незабаром прощатися, тому що в Адріяна самого початку дня є чим зайнятися. І востаннє глянувши на клуб у якому він і поспішив вийти із будівлі.

***

ЗІ СТОРОНИ ЕМІЛІЇ

Навіть крізь сон мені вдалося почути, як двері почали неприємно рипіти. Цей неприємний звук пролунав кілька разів у вухах. Давно час змастити їх чимось. Очі мені так і не вдалося повністю розплющити, а тільки трохи привідкрити і то після одразу їх заплющила, надто тягнуло в сон.

Почула чиїсь тихі кроки, хтось точно не хотів турбувати мій сон, а після них і шурхіт. Після цього стало зрозуміло, хто захотів відвідати мою кімнату.

— Захаре, ти якого біса робиш у моїй кімнаті? - відразу сон рукою знесло. Я сперлася на лікті і уважно дивилася на брата, я була страшенно незадоволена. Його рука застигла у повітрі, а сам він був також незадоволений. Невдоволений тим, що я третій день поспіль ловлю його на крадіжці мого телефону. Отакий у мене брат.

Хлопець важко зітхнув і прийняв руку, повертаючись до мене корпусом. Пролунав неприємний звук по всій кімнаті, ось він, час прокидатися і збиратися до університету. Вчора був чудовой ранок тридцять першого серпня, а сьогодні перше вересня. Брат, як ні в чому не бувало, почав розвертатися і поспішати до виходу з моєї кімнати, а я швидко підірвалася з дивана і побігла до нього. Мені вдалося його наздогнати і я наставила руку, він вилупив на мене очі і почав плескати довгими віями, а мені пощастило менше, природа вирішила не наділяти мене таким подаруноком у формі довгих вій.

— Що? - він почав йти, а я різко схопила його за плече.

— Телефон поверни, - він усміхнувся. Ось же. Думав, що я не побачу, як йому вдалося забрати моє.

— Я тільки хотів похвалитися однокласнику і все, - він склав ручки і з благанням почав просити, але я просто висмикнула свій телефон пиляючи в нього злим поглядом.

— Діти, ви ще не одягнені? - біля нас з'явилась мама, і знову цей її суворий тон. Якщо чесно, це не її. Як тільки справа стосується навчання, мама намагається поводитися мутантом, який хоче всіх залякати, але зовні вона продовжує бути тим самим милим пухнастим кроликом. Ця роль явно не її.

Захар лише усміхнувся. Він був вищим і почував себе якимось Халком над усіма нами, після нього йде тато. Характер у Захара ніби списаний з характеру батька.

— Ти ж розумієш, що тільки Емілія у нас запізняшка? Я вже готовий! - і з цими словами хлопець відразу забіг у ванну кімнату захлопуючи перед моїм носом двері. Засранець.

— Захар! Чорт би тебе побрав! - я почала ляскати у двері кулачками. Мама підійшла і поклала мені на плечі руку відводячи.

— Іди одягнися краще, - я підібгала підборіддя і попрямувала до кімнати. Не знаю, скільки часу брат проводитиме у ванній, але можу сказати з точністю через свої підрахунки, що хвилин десять буде. За цей час мені вдасться щось зробити на голові та вибрати одяг на прохолодний день. Цьогоріч із приходом осені прийшли й холодт, навіть дощ прийшов у гості, а вчора було сонечко. Доведеться щось шукати з капюшоном.

Мої підрахунки були вірні. Брат вийшов, а я поспіхом забігла і навіть не забула на ходу облаяти всіма лайками його, бо як можна так довго вмивати обличчя?

Вже ближче до дев'ятої ми стояли біля вхідних дверей. Мама почала ставити різні питання і розглядати нас милуючись, а тато шукати ключі від машини.

— Не забудь зателефонувати репетитору з математики, - мама повернулась до брата, на його обличчі одразу зникла усмішка і він навіть відклав телефон.