Квіти зла
Розділ 1.2
***
Здавалось, це був сон. Уже не крутилася голова, і нічого не боліло, навіть дихати стало легше.
А проте, це скоріше лякало, ніж заспокоїло. Бо дівчина не відчувала геть нічого. Навіть власного тіла. Вона наче зависла десь в товщі повітря і дивилася на іншу дівчину, що лежала навпроти неї. А навколо розляглася пустота. На ній і простелилася незнайомка із заплющеними очима, ніби вона спала. Всюди темрява. І лиш це тіло немов підсвічувався знизу чимось білим, тому його можна було роздивитися.
Незнайомка? Та наче ні.
Це була Ірен. Дівчина, що лежала, була нею самою. Ті самі риси обличчя, волосся, навіть одяг і розпатлані пасма волосся. І лише одна відмінність. Діра в грудях там, де мало бути серце. І через цю рвану дірку сяяло те саме біле світло. Воно променями продиралось через відсутню плоть.
– Це я– промовила справжня Ірен, дивлячись на свою лежачу копію. Звуку не пролунало. Вона спробувала ще раз, але результат той самий.
– Це не я– вигукнула вона тоді. Може, це дасть інший результат? Але нічого не змінилося.
Усе, що вона могла - це лиш спостерігати. А рухи, слова, звуки чи запахи здавалися їй недосяжними, чуть не розкішшю. Дивно. Це все інколи було таким втомливим, а зараз вона дуже хотіла відчути хоча б щось з цього.
Раптом несподівано її пронизала одна думка. Тут так само пусто і моторошно, як в тому лісі поза хатиною.
***
#3086 в Фентезі
#725 в Містика/Жахи
Відредаговано: 30.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
