49

Сонце піднімалося над островом, золотавим світлом розганяючи тіні ночі. На березі всі — Ія, Карлія, Еммільтій, Максиміліан, Тетяна, Домініка, Ліміон, Елла, Вікторія та Дерольдій — нарешті могли трохи відпочити.

Втомлені, але живі, вони сідали на камені й пісок, обмінюючись короткими поглядами і словами полегшення. Тиша ранку давала можливість оцінити втрати та зрозуміти, що ніч була важкою випробою.

— Добре, що всі вціліли, — тихо сказала Домініка, оглядаючи друзів. — Тепер ми можемо відновитися й спокійно обговорити подальші дії.

Ія, обираючи місце біля Ліміона, нарешті змогла вдихнути глибоко:
— Ми вистояли, — сказала вона. — І тепер разом можемо планувати наступні кроки.

Елла, хоча і людина без магії, відчула важливість цього моменту. Вона подивилася на тих, хто залишився на острові:
— Може, навіть без чар ми можемо допомогти. Спостерігати, планувати, повідомляти.

Максиміліан і Еммільтій обмінялися коротким поглядом, відчуваючи нову рішучість: тепер вони знали, що командна робота, взаємна підтримка і стратегія важливіші за індивідуальні сили.

Домініка підвела руку, і легка хвиля магії пройшла островом — перевірка безпеки і сигнал для тих, хто залишився осторонь. Вікторія та Дерольдій підтвердили: берег чистий, загрози поки немає.

— Добре, — промовив Ліміон. — Час перевести подих і відновити сили. А потім будемо обмінюватися інформацією і планувати наступний крок.

Сонце високо піднімалося, і тепер уже ніхто не відчував страху нічної темряви. Всі знали: попереду новий день і нові випробування. Але зараз вони були разом, і це давало сили рухатися далі.