45

Ія різко зупинилася, відчуваючи, як серце завмирає. Просто перед ними вулиця, що здавалася порожньою, раптом освітилася дивними вогниками. Сяйво піднялося з бруківки й утворило навколо групи півколо, яке поступово замикався.

— Це пастка, — прошепотіла Карлія, стискаючи руків’я кинджала.

З темряви вийшли троє людей у чорних плащах. Їхні обличчя ховалися під каптурами, але від кожного йшла хвиля загрозливої енергії.

— Нарешті ми зустрілися, — промовив один із них низьким голосом. — Ви занадто далеко зайшли, шукаючи правду.

Еммільтій прикрив Тетяну, зробивши крок уперед:

— Ми не боїмося вас. Якщо доведеться — будемо битися.

Максиміліан, який досі тримався на даху, вже збирав силу у долонях. Його погляд ковзнув до Ії — чекати команди чи діяти одразу?

Ельфійка, яка приєдналася до них на площі, стиснула кулаки:

— Вони використовують стародавні печаті. Якщо ми не розірвемо коло світла, нас замкне й розчавить магія.

Ія кивнула. У її голосі не було тремтіння:

— Тоді ми прорвемося. Разом.

В ту ж мить печаті спалахнули яскравіше. Один із ворогів підняв руку, і магічна хвиля вдарила по мостовій, змусивши камінь розсипатися і здійняти в повітря пил.

Максиміліан зреагував першим: випустив із долонь потужний спалах світла, що вдарив по бар’єру з іншого боку, залишивши у ньому тріщину.
Карлія кинулася вперед, немов тінь, і вдарила ворога лезом, змусивши його відступити.

Тетяна, хоч і не мала магії, схопила уламок дерев’яного ящика й жбурнула у другого нападника, збивши йому ритм заклинання.

— Молодець! — вигукнув Еммільтій і тут же підхопив її, щоб прикрити від контратак. Його меч засвітився блакитним від відбитої магії.

— Максиміліане! Ще раз! — наказала Ія.

Він підняв руки до неба, і з даху злетів промінь, немов грім, розбивши печатку повністю. Коло світла розсипалося і зникло, залишивши ворогів без захисту.

— Вперед! — вигукнула Ія, і група кинулася у бій.

Нападники більше не приховували облич. Один із них виявився молодим магом із холодними, майже безумними очима. Другий — жінка з татуюваннямина обличчі, що світилися, коли вона читала заклинання. Третій тримав у руках клинок, укритий темними рунами.

Сутичка вибухнула з новою силою. Ія сплела захисне закляття, блокуючи удар з руничного клинка. Карлія вдарила жінку-магессу так швидко, що та ледве встигла зреагувати.

Еммільтій зійшовся з третім у ближньому бою, їхні мечі зійшлися у showerі іскор.

Тетяна, хоч і залишалася беззбройною, підбирала уламки і допомагала відволікати ворогів, не даючи їм сконцентруватися.

Усе вирішувалося в секунди: або вони вистоять разом, або впадуть тут, на вулиці міста.

— Тримаймося! — вигукнула Ія, і її голос пролунав, немов командний клич.

Світло й темрява зіткнулися в одномубою, і сталося те, чого ніхто з них не очікував — один із ворогів раптом вимовив ім’я, знайоме Ії…