43

Місто занурювалося у сутінки. Вулиці були майже порожні, лише легкий вітер грав з плащами, і тіні від старих будівель тяглися довгими смугами. Ія крокувала першою, уважно вдивляючись у кожний кут і кожне обличчя, що траплялося на шляху. Еммільтій ішов поряд із Тетяною, час від часу стискаючи її руку, нагадавши: вони не одні.

Карлія йшла трохи попереду, її ельфійська інтуїція допомагала помічати найменші деталі: рухи тіней, дивні відблиски світла, нехарактерні звуки. Ельфійка, яку вони зустріли на площі, йшла з ними трохи збоку, спостерігаючи за усією групою і тихо коментуючи:

— Тут чари ще свіжі, —прошепотіла вона. — Хтось недавно залишив відбитки магії. Якщо ми підемо правильно, можемо відстежити джерело.

Максиміліан зупинився на мить, обернувшись до групи:

— Нам треба розподілитися. Я зможу перевіряти будівлі зверху, дивитися, чи не залишили слідів магії. Решта йдете по землі, обережно.

Ія кивнула.

— Добре. Ми діємо тихо і розумно. Кожен крок може бути вирішальним.

Вони пройшли вузькими вуличками, і група майже не помічала чужих людей — ті, що залишилися, ховалися від вечірньої небезпеки. Ельфійка періодично піднімала руку, вказуючи на дивні символи, що світлилися на стінах — магічні сліди, залишені ворогом.

— Це можуть бути пастки або маяки для їхніх агентів, — пояснила вона. — Ми маємо обійти їх.

Ія, обережно ступаючи, згадувала уроки Домініки і Ліміона: спостереження та тиша — найкращі союзники у цій справі.

Раптом Тетяна натрапила на легкий магічний спалах, що тримався над однією з темних вулиць.

— Тут хтось був нещодавно, — прошепотіла вона, відчуваючи залишкову енергію.

Ія підійшла ближче, вдивляючись у темряву:

— Ми йдемо туди. Але обережно, — попередила вона.

Карлія вже помітила легкий слід, що вів у бічний провулок. Ельфійка підтвердила:

— Так, це правильний шлях. Але будьте готові — вороги можуть підстерігати за рогом.

Група повільно йшла вперед, кожен рух був продуманим. Вони відчували, що місто, яке здавалось порожнім, насправді спостерігає за ними, а вороги крокують зовсім поруч. Попереду чекав перший контакт з організацією Грегорі, і хоча небезпека була відчутною, разом вони відчували силу та рішучість.

— Разом ми сильніші, — тихо промовила Ія, відчуваючи, як рішучість групи стає єдиним щитом проти темряви.

Вулиці міста тяглися перед ними, тіні вигиналися, і кожен крок ставав випробуванням, але Ія знала: перший крок зроблено, і тепер залишалося лише рухатися вперед, не втрачати пильності і знайти правду про ворогів Грегорі.