40

Еммільтій і Тетяна розповіли все, що бачили у місті. Їхні очі ще світилися тривогою, але рішучість була очевидна.

— Треба дізнатися, які чари й хто їх використовує, — сказала Домініка. — Грегорі лише маріонетка у руках наших ворогів.

— Мамо, тату, а хто за вами тоді полював? — запитала Ія, нахилившись вперед.

— Організація, яка збирає здібності відьом. За нами приходили люди, які туди входять, але хто саме її очолює — ніхто не знає, — відповів Ліміон, підходячи ближче.

Ія підняла голову і рішуче промовила:

— Тоді треба дізнатися, хто це і якою силою володіє. Ми не можемо чекати.
Ліміон кивнув, об’єднавши погляд з Домінікою:

— Це набагато серйозніше, ніж ми думали. Вороги проникли далеко, і Грегорі лише частина їхньої гри. Нам потрібен план і союзники.

— Тату! — вигукнула Ія, підбігаючи до нього. — Тепер, коли ти тут, ми зможемо діяти разом.

— Так, — спокійно відповів Ліміон. — Але треба обережно. Кожен крок має бути продуманий.

Домініка простягла руку:

— Ми почнемо з інформації. Хто може відстежити сліди організації? Які вони використовують чари, і хто контролює Грегорі?

Максиміліан підняв погляд:
— Я можу допомогти. Мої знання міста і людей, які там залишилися, будуть корисними.

— А я зможу відстежити будь-які сигнали магії, — додав Еммільтій, взявши Тетяну за руку. — Навіть найслабші прояви ворога.

Ія глибоко вдихнула, відчуваючи силу, що прокинулася після останньої битви:

— Тоді почнемо з того, що перевіримо місто й підпільні зв’язки. Кожен слід важливий. Ми не можемо більше чекати.

Домініка і Ліміон обмінялися поглядами, відчуваючи взаємну підтримку.

— Якщо ми будемо діяти разом, — сказала Домініка, — вороги не зможуть нас зламати.

— І тепер у нас є шанс зробити все правильно, — додав Ліміон.

Група об’єдналася, і на обличчях кожного загорілося рішуче світло. Вони знали, що попереду нові випробування, але тепер у них був план, взаємна підтримка та розуміння того, щосила кожного важлива.

Ія кинула погляд на своїх друзів: Дженну, Вікторію, Карлію, Еммільтія, Максиміліана і Тетяну.

— Разом ми сильніші, — промовила вона. — І цього разу ми не допустимо, щоб нас роз’єднали.

Сонце вже сідало за горизонтом, і його промені переливалися у хвилях. На обличчях героїв відображався не страх, а рішучість. Попереду був шлях, сповнений небезпеки, але вони йшли разом, і тепер у них з’явилася надія.